Дещо цінніше за візуальні ефекти

Історики часто сперечаються, як правильно називати події 1917—1921 років. Одні пропонують назву «Українська революція», інші — «Національно-визвольні змагання». Історикам можна. Політики ж часто сперечаються, як правильно трактувати події 1917—1921 років. Частина визнає героями одних, частина — інших. Політикам теж можна? Нічим не підтверджуючи свої аж надто суб’єктивовані судження, народні обранці перебирають на себе не свою функцію визначати, хто герой, а хто — зрадник. А ЗМІ це невігластво транслюють на всю країну, значно рідше надаючи слово фаховим історикам.

Але, окрім заяв політиків та висновків істориків, є ще й третій шлях — самостійний, не нав’язаний медіа, шлях пошуку правди. Мабуть, саме до третього варіанту варто заохочувати суспільство передусім. Адже кому ще потрібна наша історія, як не нам?

Спроби залучити громадськість до пошуку історичної правди вже відбуваються в Україні. Український інститут національної пам’яті протягом жовтня-грудня 2009 року провів конкурс мультимедійних проектів, присвячених 90-річчю подій Української революції 1917—1921 років. Організатори конкурсу наголошують, що йдеться про серію не наукових документальних фільмів, а саме «аматорських», створених громадськими організаціями, викладачами, вчителями, студентами, учнями —всіма, хто цікавиться історією нашої держави. Усього свої доробки надіслали 250 конкурсантів з більшості регіонів України.

За словами ініціатора проведення конкурсу, помічника заступника голови Українського інституту національної пам’яті Віталія СКАЛЬСЬКОГО, ідею проведення такого конкурсу він запозичив у Польщі:

— Ідея виникла після мого відрядження до Польщі, де я брав участь у проекті, який передбачав створення учнями відеофільмів на основі зібраних ними спогадів про історію Польщі. Цей проект дуже зацікавив польських учнів. Власне, через це ми вирішили, трішки змінивши формат, пристосувавши їхній досвід до наших реалій, зробити щось подібне в Україні.

Серед переможців конкурсу — короткометражні фільми з Херсонщини, Чернігівщини, Одещини, Черкащини. Звісно, більшість із цих мультимедійних проектів недосконалі з технологічного боку. Але тут мова зовсім не про виконання. У них є щось значно цінніше та важливіше за візуальні ефекти. Те, що, на жаль, відсутнє в дорогих проектах на українському телебаченні.