Небезпечний підйом

Міським жителям проблема поганої роботи ліфтів давно знайома. Окрім того, що більшість підйомників у вкрай поганому стані та неестетично виглядають, найбільше клопоту городянам завдає те, що іноді вони взагалі не працюють, тож доводиться підніматися на енний поверх свого будинку пішки. Якщо нині таке трапляється час від часу, то через рік-два це може стати нормою. Адже із понад 95-ти тисяч ліфтів, що є в Україні, третина вже відпрацювала більше ніж 25 років, а отже потребує ремонту та заміни. За даними Асоціації ліфтовиків України, майже 80% ліфтів мають бути зупинені, оскільки вони не відповідають нормам безпеки і загрожують життю та здоров’ю пасажирів. Ще шість тисяч ліфтів у житлових будинках України вже не працюють місяцями, а то й роками. І якщо нічого не змінювати тепер, зокрема не міняти старі ліфти на нові або хоча б лагодити існуючі, незабаром доведеться взагалі забути про користування ними.

— Головна проблема Києва та інших міст України полягає у тому, що практично 17 років немає фінансування на покращання або утримання ліфтів у належному стані, — розповів голова Всеукраїнської організації «Асоціація ліфтовиків України» Михайло Пономаренко. — Є два джерела фінансування галузі — кошти на технічне обслуговування ліфтів, які надходять від громадян, що сплачують тарифи на утримання ліфтів, а також кошти на їхню модернізацію та ремонт, що повинні виділятися власником ліфтів, тобто певною житловою організацією, або закладатися в місцевому чи державному бюджеті. Але жодне з цих джерел в Україні нормально не працює, і через відсутність грошей капітальні ремонти ліфтів не виконуються. А тому вони стають небезпечними для людей. Тож єдина причина катастрофічного стану ліфтів — недофінансування, через що немає і модернізації. Якщо взяти ліфт у Парижі на Ейфелевій вежі, він працює вже сто років. І саме завдяки постійній модернізації, адже його двигун спочатку був паровий, потім водяний, електричний, нині діє та ж сама механічна система, але електроніка та контроль уже інші — сучасні, модернізовані.

Коли ж з’являться кошти на ремонт підйомного транспорту в будинках — запитання, що багато років лишається без відповіді. У Державному комітеті з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, який контролює роботу ліфтів в Україні, запевняють, що кошти повинні виділяти власники ліфтів. Але вони цього не роблять. І якщо у будинку зламався ліфт, знайти того, хто має його відремонтувати, теж непросто. Як пояснив пан Пономаренко, частина ліфтів утримується комунальними підприємствами, частина — приватними компаніями, управліннями житлово-комунального господарства тощо, тому знайти крайнього практично нереально.

— Якщо, наприклад, у Франції певна фірма утримує будинок і в ньому не працює ліфт, то у неї просто не буде клієнтів, — продовжив Михайло Пономаренко. — Тому в Україні треба створити систему єдиного управління ліфтами, наприклад, відділеннями житлово-комунального господарства чи приватними компаніями. Важливо, щоб відповідальність за роботу ліфтів несла одна структура, а не десятки різних компаній. Щоб така система запрацювала, потрібно змінити законодавчі акти про утримання ліфтів. Але сьогоднішній державний апарат у цьому не зацікавлений, і це при тому, що ситуація постійно погіршується. Так, уже нині в Луганську 30% ліфтів стоять, у Харкові вони зношені на 90%, а через безвідповідальність власників ліфтів зростають крадіжки майна та запчастин на мільйони гривень щорічно. Лише торік накрали запчастин на вісім мільйонів, і нікого не покарали.

Як варіант експерти радять Україні скористатися досвідом сусідніх держав, наприклад Чехії, де утримання ліфтів уже передали в руки самої громади. Там, якщо в будинку 60% жителів голосує за те, щоб він з прибудинковою територією перейшов у власність самих громадян, тоді держава дозволяє їм самостійно вирішувати питання утримання всього будинку. І це буде набагато ефективніше, ніж покладатися на державні структури, які ще й мають проблеми з фінансуванням. Але питання в тому, чи готові українці виділяти з сімейного бюджету гроші на роботу ліфту?

Ще одне, до чого можуть бути неготові наші громадяни, — нові ціни за технічне обслуговування ліфтів. Їх, за словами начальника відділу нагляду в будівництві за підйомними спорудами Держпромгірнагляду Петра Пошкурлата, не змінювали ще з 1990-х років. Головна причина цього — неринковий підхід до утворення ціни. Та навіть якщо збільшити тарифи, фахівці не вірять, що це кардинально змінить ситуацію, адже перевірка одного ліфта після тривалої експлуатації коштує близько тисячі гривень, а заміна — 30 тисяч гривень, і це як мінімум.

Скоро матимемо проблему й із тим, що не буде кому ремонтувати чи установлювати ліфти. Адже ліфтові організації давно відчувають брак спеціалістів. Якщо раніше у них працювало понад п’ять тисяч працівників, то тепер — півтори тисячі. Половина з них — люди пенсійного віку. Молодь не хоче йти сюди на роботу через низьку зарплату та непрестижність професії електромеханіка. І що найгірше, ні в Асоціації ліфтовиків, ні в Держпромгірнагляді не знають, коли ж почнуть вирішуватися проблеми галузі. Хіба що тоді, коли держава визнає, що вже неспроможна утримувати житлові будинки, і передасть їх у руки інвесторів або громади.