Храм для СIЗО

Нині в луцькому слідчому ізоляторі перебуває понад 400 осіб, з яких 40 уже засуджені, а 370 — ув’язнені, які ще чекають на вирок суду. Для них із відкриттям молитовної кімнати справдилися слова зі Святого Письма: «Люди, які сиділи в пітьмі й в тіні смертній, побачили світло». Молитовна кімната у цьому закладі існує уже кілька років, проте не всі бажаючі мали до неї доступ. Нині її переведено у режимний корпус та освячено митрополитом Луцьким і Волинським Української православної церкви Ніфонтом.

Священики, які несли чи несуть тут служіння, можуть немало розказати, як ціла камера за ніч вивчала молитву «Вірую», як на сповідь під дулом автоматів приводили душогубів. І добре, якщо вони з надією питали у священика, чи Господь простить їхні гріхи. Бо бували випадки, коли вбивці просто, за образним висловом владики Ніфонта, «ставили попа до відома», нітрохи не каючись. Під час освячення каплички, яку присвячено великомучениці Анастасії Узорішительниці, покровительці усіх засуджених, владиці співслужили священики, які в свій час мали відношення до роботи у СІЗО. Це клірик Свято-Покровського храму Луцька протоієрей Валентин Негода — один із перших, хто почав відвідувати засуджених, настоятель Свято-Покровського храму протоієрей Георгій Шевчук — духівник ув’язнених області, голова інформаційного відділу та прес-служби єпархії протоієрей Валентин Марчук (був настоятелем каплички) і нинішній її настоятель священик Богдан Гринюк. Владика Ніфонт поспілкувався з засудженими, відвідав тих, котрі чекають рішення суду.

Як каже начальник слідчого ізолятора, майор внутрішньої служби Петро Козак, співпраця з церквою дала свої плоди. За час існування каплички тут відбуваються постійно таїнства хрещення, звершуються богослужіння. Багато людей тільки тут починають осмислювати свої вчинки, бо священик — це та людина, якій можна вилити душу і попросити поради, будучи впевненим, що розмова залишиться таємницею для інших.