Нещасний випадок Жозе Моуріньйо

Суперечка про те, чий футбольний чемпіонат сильніший — український чи російський, — точиться з того часу, як команди наших країн припинили грати у чемпіонаті СРСР, і триває досі. Зустріч в рамках групового турніру Ліги чемпіонів київського «Динамо», чемпіона України, із казанським «Рубіном», чемпіоном Росії, яка відбулася у вересні в Києві, вивела цю суперечку із теоретичної площини в практичну, аби продовжитися наприкінці листопада у Казані. В той же час питання про силу чемпіонатів Іспанії та Італії, кращі команди яких грають в одній групі з «Динамо» та «Рубіном», якось не піднімалося. Ми звикли за багато років до того, що іспанська та італійська футбольні ліги мало не на іншій планеті, і про порівняння їхнього рівня з українським чи російським не може бути й мови. Так було до позавчорашнього дня, коли відбулися матчі третього туру групового турніру чемпіонської ліги.

Прибувши напередодні до Мілана, чемпіони України не відчули на собі практично жодної уваги місцевих ЗМІ, які продовжували обговорювати останній тур свого чемпіонату, у якому міланський «Інтер» обіграв на виїзді команду «Дженоа» з рахунком 5:0.

Навіть присутність у складі «Динамо» Андрія Шевченка, який за часи виступу в іншій місцевій команді забив «Інтеру» 18(!) м’ячів, нікого в Мілані всерйоз не зацікавила. Тренер наших суперників Жозе Моуріньйо висловлював абсолютну впевненість у тому, що його команда здатна без особливих проблем обіграти чемпіона України вдома, а потім на виїзді, тим самим вирішивши свої проблеми. Те, що проблеми в «Інтера» з’явилися після того, як команда ледь не програла у Казані «Рубіну», нікого в Мілані не насторожувало: усі вважали ту нічию не більше ніж нещасним випадком.

Як наслідок — пізно увечері 20 жовтня красень-стадіон «Джузеппе Меацца» у Мілані не був заповнений навіть наполовину. Лише трохи більше 30-ти тисяч глядачів прийшли, аби стати свідками гарантованої перемоги «Інтера» над «Динамо». Щоправда, кілька сотень із тих тисяч уболівали за українського чемпіона. І недарма.

Побудувавши гнучку оборону із чотирма захисниками та двома опорними півзахисниками, тренер «Динамо» врахував усі особливості гри господарів поля. Вони у свою чергу були не на жарт здивовані тим, що не здатні перейти із м’ячем середину поля: Огнен Вукоєвич та Тарас Михалик зустрічали півзахист «Інтера» настільки вдало, що до єдиного форварда синьо-чорних знаменитого Семюєля Ето’о м’яч практично не доходив. Зате він доходив до воріт Жуліо Сезара: вже на другій хвилині Андрій Яромоленко дивом не забив м’яча після розіграшу кутового, а вже наступний стандарт біла воріт «Інтера» закінчився їхнім взяттям — відзначився Тарас Михалик. Динамівці могли збільшити свою перевагу, мали для цього кілька нагод, але помилилися, і Деян Станкович у контратаці зрівняв рахунок. Утім, на перерву команди пішли таки з рахунком на користь «Динамо»: під тиском атак киян помилився захисник господарів Лусіо, який зрізав м’яча у власні ворота. Останнім у цій грі відзначився ще один захисник «Інтера» Вальтер Самюель, зрівнявши рахунок на початку другої половини гри після кутового удару. Решта ігрового часу пройшла у обопільних атаках, найгострішу з яких завершував Андрій Шевченко, який не влучив у ворота, вийшовши сам на сам із воротарем «Інтера». У підсумку нічия — 2:2, якою команди завершили першу половину групового турніру.

Ніхто зараз не візьметься передбачити остаточний підсумок боротьби у цій групі. Якщо б перед початком турніру хтось сказав, що чемпіони України й Росії наберуть однакову кількість очок із чемпіоном Іспанії — славетною «Барселоною» — і випереджатимуть не менш славетного чемпіона Італії, ніхто б у це не повірив! Звісно, сенсаційну поразку «Барселони» від «Рубіну» можна теж вважати «нещасним випадком», а нічию «Динамо» у Мілані — наслідком недооцінки з боку господарів. Та чи не забагато сталося цих «випадковостей» за такий короткий термін? Може, подивитися на те, що відбулося, по-іншому?

Суворі й безпристрасні протоколи свідчать: у суперечці з чемпіонами провідних футбольних країн Європи чемпіони України й Росії виглядають більш ніж гідно. І вже зараз можна впевнено казати, що коли не увесь чемпіонат України, то найкращі його представники вже вийшли на найвищий міжнародний рівень. Те ж саме можна сказати й про Росію, у чемпіонаті якої зробив собі ім’я нинішній тренер «Динамо» Валерій Газзаєв. Усі переконалися, що гра чемпіона України такого ж ѓатунку, що й гра європейських лідерів. Залишилося тепер лише переключитися із Ліги чемпіонів на чемпіонат України, де футбол не гірший, ніж у Італії. Попереду винятково цікаві ігри, які, я впевнений, змусять нас на певний час забути про Лігу чемпіонів. Про неї нехай тепер думає тренер «Інтера» Жозе Моуріньйо — поразка у наступному матчі в Києві 4 листопада означатиме для його команди прощання із Лігою чемпіонів. Якщо це станеться, на що ми не без підстав сподіваємося, то це вже буде не «нещасний випадок», а закономірний наслідок зростання українського футбольного чемпіонату взагалі та його чемпіона «Динамо» зокрема.

Ліга чемпіонов УЄФА. Груповий турнір. «Інтер» (Італія) — «Динамо» (Україна) — 2:2. «Барселона» (Іспанія) — «Рубін» (Росія) 1:2.