Приклад для ненаслідування

Ганебне видовище — минулої п’ятниці депутати фракцій Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко долали в парламенті вето Президента на закон «Про вибори Президента України» в порожній залі. Якщо в залі було хоча б 100 нардепів, то це добре. А табло висвічувало при подоланні вето цифри за 300 голосів. Залишається загадкою, яким чином ті нечисленні парламентарі, які все ж були в залі, встигали натискати кнопки за інших, карточки яких отримали й заздалегідь вставили в гнізда. Якщо, звісно, не припустити, що система «Рада» не була переналаштована певним чином. Тому що навіть бігання по рядах, без якого в таких випадках не обійтись, не помічалось.

Отже перед усією Україною депутати ВР від ПР і БЮТу, яким народ довірив ухвалювати закони, цинічно порушували Основний Закон країни. Частиною третьою статті 84-ї Конституції України чітко встановлюється (цитуємо) — «голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.» Дане положення підсилено рішенням Конституційного Суду України №11-рп/98 від 7 липня 1998 року в якому значиться: «...народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України. Порушення встановленою Конституцією України процедури ухвалення законів та інших правових актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх неконституційними (частина перша статті 152 Конституції України)».

Житомирський адвокат Олена Тарнавська з цього приводу висловилась в тому дусі, що подібна поведінка більшості нардепів має жахливі наслідки для правосуддя, бо чого можна вимагати від інших ланок державної правоохоронної системи, якщо представники вищого законодавчого органу країни привселюдно нехтують наріжними конституційними нормами?

Автор добре пам’ятає, що практика голосування «за того хлопця» склалася давно. Зазвичай, найбільш недисципліновані депутати виправдовують її необхідністю від’їздів у відрядження, або присутності в інших містах. І не червоніючи визнають, що таким чином фактично зневажають Конституцію. Попередній спікер ВР Арсеній Яценюк намагався ввести в більш-менш законне русло голосування в парламенті, ввів попередню реєстрацію депутатів перед пленарними засіданнями — ті мали особисто з’явитися на очі реєстраторів і пред’явити посвідчення. І що? Одна з найбільш активних регіоналок Інна Богословська без ознак будь-якого сорому почала заявляти, що її картка голосувала тому, що вона зайшла в залу вже після початку засідання. Нагадаємо, А. Яценюк намагався також ввести телевізуальну систему ідентифікації парламентарів в момент голосування на робочому місці. Але монтаж її спочатку успішно загальмували, а потім більшість народних депутатів відправила у відставку ініціатора нововведення.

Що далі? Вочевидь так більше продовжуватися не може. Аморально незаконними методами ухвалювати рішення і не тільки парламенту. Закликаю колег підняти свій голос проти депутатського свавілля, проти зневажання народу, якому більшість його обранців наочно демонструє, що закони пишуться не для «верхівки». Президент має всі підстави для звернення до Конституційного Суду і не тільки з причин змістовного плану, але й з огляду на волаюче порушення будь-яких норм ухвалення законів чи прийняття інших актів нормативного характеру. У даному зв’язку впадає у вічі пасивність (а можливо заангажованість) голови Верховної Ради Володимира Литвина, який, головуючи на засіданні, фактично освятив незаконне ухвалення рішень. І він не має ні морального, ні юридичного права підписувати відповідні постанови ВР про подолання президентського вето, прийняті 20 серпня нинішнього року.

А щодо змістовної частини закону, вето на який було подолано, то автор хоче особливо вказати на таку норму, яка забороняє участь у виборчих комісіях на певних територіях громадян, які проживають в інших областях чи місцевостях. Це, безумовно, неприкрита спроба не допустити в ці комісії людей із інших регіонів. А на місцевих жителів, особливо на сході України, регіональна влада може знайти більш ніж достатньо важелів — і грошових, і силових, включаючи залякування — щоб спонукати їх до «малювання» вигідних їй результатів.