ЩОДЕННИК

25 липня

Вам подобається екстрім? Я ніколи не вважала себе екстремальною людиною (хоч і маю «бойові шрами»), ніколи не хотілось повторити якісь надзвичайні стрибки, взяти участь у «Формулі-1», з’їхати на лижах із, наприклад, Евересту... Я спокійно дивилась, як божевільна (ну, погодьтесь, реально божевільна) молодь катається МІЖ вагонами метро... Я абсолютно байдуже спостерігала, як мотоциклісти на космічній швидкості носяться містом, анітрохи не звертаючи уваги, що під колесами — асфальт, пісок чи сходи. Доки останнє не спробувала сама. Це просто неймовірні відчуття! Бідолашний парк Перемоги — такого він ще не бачив, і хоча мені було ДУЖЕ страшно, ще більше я боялась, щоб цього не помітив Льошка, — а то більше з собою не візьме. А потім я просто закохалась у мотоцикл — гладила його, як кошеня, ані на крок не відходила, поки не пообіцяли навчити мене водити. Сподіваюсь, я не «перехворію» ним так швидко, як паркуром, орігамі, шахами, стрільбою з лука і т.д.

А ще — я знаю — якщо колись у Льошки буде син, він стане чемпіоном світу з мотокросу...