Трубу «наповнять»... реформи
Сектор енергетики України все більше стає чинником міжнародної економічної стабільності. Невипадково ним вельми інтенсивно займаються Єврокомісія та Міжнародний валютний фонд. У понеділок у Брюсселі ЄК провела технічну зустріч за участю Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, представників російської та української влади, «Газпрому» й «Нафтогазу України». У заяві учасників зустрічі зазначається: «ЄК підкреслила важливість гарантування безпеки поставок і безперебійного транзиту європейським споживачам у зимовий період, і ми продовжуватимемо активно працювати, аби знайти і спростити рішення».
«Із європейського боку було чітко зазначено, що добре, що ця розмова розпочалася зараз, а не пізніше, в грудні. Це вселяє надію, що в зимовий період не трапиться ніяких кризових явищ», — сказав, характеризуючи зустріч у Брюсселі, вповноважений Президента України в енергетичній сфері Богдан Соколовський.
Утім, поки що незрозуміло, чи будуть пропоновані ЄК рішення реальними для України. Міжнародні партнери підкреслюють: «Подальша підтримка, спрямована на полегшення закупівель газу, залежатиме від продовження реформи у газовому секторі й буде доповненням до того фінансового сприяння, яке МВФ надає в рамках програми підтримки української економіки». І, ніби підтверджуючи ці слова, вчора до Києва прибула голова місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу. Раніше, виступаючи в Брюсселі, вона підкреслила, що механізм фінансування «Нафтогазу» має стати прозорішим. Окрім того, вона вперше поставила офіційному Києву ще й «газову» умову: «Ми б хотіли бачити обѓрунтований і реальний план реформування «Нафтогазу» і зрозуміти, як він реалізовуватиметься на практиці». Тепер пані Пазарбазіолу на повну силу долучиться до роботи спеціальної місії МВФ, яка вирушила до України в понеділок для вивчення можливості надання Києву чергового кредитного траншу (в об’ємі 3,8 мільярда дол.). Серед її завдань, схоже, буде не лише отримання певних фінансових і навіть політичних гарантій від української влади, а й досягнення в країні внутрішнього політичного консенсусу. Можна сперечатися про те, чи досяжна ця мета, однак ніхто не зможе сказати, що до неї не варто прагнути.
А який висновок із підсумків зустрічі у Брюсселі зробив «Газпром»? Оптимізму в ньому не відчувається. Як заявив у понеділок заступник його голави Олександр Медведєв, «представники міжнародних фінансових інституцій зауважили, що навіть якщо їхні інституції працюватимуть дуже швидко, раніше, ніж у вересні, вони не зможуть узгодити фінансову підтримку для України. Для цього повинні бути задоволені всі вимоги фінансових інституцій».
Що конкретно закладають європейські та міжнародні фінансисти у поняття газових реформ в Україні? По-перше, це виділення зі складу НАК «Нафтогаз України» дочірньої компанії «Укртрансгаз», що дозволить їй отримати кошти для модернізації газотранспортної системи України. А як тоді виживати решті компанії? І тут для інвесторів немає таємниць. Вони пропонують підвищити ціни для теплокомуненерго та бюджетних організацій, а також на газ власного видобутку, що йде для населення. З економічної точки зору тут усе зрозуміло і обѓрунтовано, проте в Україні, де економіка через перманентні вибори постійно пригноблюється політикою, жодна політична сила, котра сподівається на перемогу, на це не наважиться.
Втім, уряд вимушений невідкладно шукати способів оздоровлення «Нафтогазу». Один із них — зібрати внутрішні газові борги, що вже перевищують 26 мільярдів гривень. Інший — вберегтися від їхнього подальшого геометричного зростання в разі посилення кризової ситуації в країні. Задля цього приймається рішення Кабміну про обов’язкове переведення до Ощадбанку рахунків і коштів підприємств теплоенергетики. Звісна річ, це рішення оспорює опозиція. «Цією своєю постановою, — вважає екс-міністр ЖКГ, народний депутат від Партії регіонів Олександр Попов, — Кабмін докорінно знищує всю теплокомуненергетику й наступає на соціальні права працівників житлово-комунальної галузі. А в кінцевому підсумку зірве підготовку до опалювального сезону».
Хто тут має рацію? Здається, будь-який уряд в умовах, що склалися, діяв би приблизно так само. Та, схоже, раніше він мав чимало можливостей для того, щоб ці умови не були такими жорсткими. І тут нам слід повчитися у Євросоюзу, який дуже оперативно реагує на загрози, що виникають. Не минуло й півроку від «чорного» газового січня, як він розробив дієвий антимонопольний механізм енергетичного ринку й створює єдину мережу операторів передаючих систем.
