СПУ «посипалась»...

Соціалістичну партію України після проведеної днями чергової конференції покинули триста її членів. Ініціативу скликання конференції взяли на себе нещодавно виключені з партії колишні міністр освіти й науки Станіслав Ніколаєнко й міністр аграрної політики Олександр Баранівський, які вже впродовж тривалого часу критично ставляться до нинішнього керівництва СПУ, зокрема, до її лідера Олександра Мороза.

Після того, як соціалісти на позачергових парламентських виборах 2007 року не змогли подолати тривідсотковий бар’єр, набравши 2,86%, у СПУ назрів серйозний конфлікт. Підсумок: розкол Соціалістичної партії України. Виключені з СПУ Ніколаєнко та Баранівський, організувавши вищезазначену конференцію, зуміли притягти на свій бік триста її членів і того ж дня вступити до ідеологічно близької їм партії «Справедливість». У свою чергу голову «Справедливості» Івана Чижа на засіданні політради СПУ, що проходило паралельно, виключили з його складу. Пан Баранівський, коментуючи розкол у партії, заявив: «Нинішні лідери СПУ зробили керівництво обласних організацій маріонетками у своїх руках. Сьогодні це означає одне — остаточну приватизацію партії невеликою групою осіб на чолі з Морозом, Мендусем, Рудьковським... Вони самостійно розпоряджаються фінансами партії, розставляють кадри, які ще більше дискредитують СПУ».

У липні 2008 року партія «Справедливість» надумала розпускатися у зв’язку з об’єднанням з СПУ, однак об’єднання так і не сталося, а ліквідацію партії пригальмували. Наразі «Справедливість», яка існувала «на стороні», стала у пригоді, й не виключено, що в найближчому майбутньому її лідером стане Станіслав Ніколаєнко. Колишній міністр освіти й науки також припустив, що партія може змінити назву: «Я вважаю, вона називатиметься партією «За справедливу Україну».

Так, майбутні вибори роблять свою справу — змушують метушитися і «прокинутися» великі та дрібні партії — серед них і СПУ. Соціалісти сподівалися на дострокові парламентські вибори ще восени, й підтвердженням того стали гасла Олександра Мороза на бігбордах: «Здолаємо руїну — врятуємо Україну!», проте тоді не вийшло з виборами. А з підтримкою виборців у СПУ давно вже є проблеми.

Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардаріка»:

— Із початком дії пропорційної виборчої системи на загальнонаціональному та місцевому рівнях існуючі партії показали, що вони є неспроможними суб’єктами політичного процесу, тобто існують віртуально. Це означає, що є розкручені бренди партій, якими «годують» виборців і за які відбувається боротьба серед політико-економічної верхівки країни. У деяких випадках ці бренди ототожнюються з особистостями — наприклад, Юлією Тимошенко, Віктором Януковичем, Арсенієм Яценюком, а в деяких — з «ідеєю» — комуністів, націоналістів, соціалістів.

У цьому випадку Олександр Мороз намагався утримати бренд соціалістів за собою, тобто бренд заробляння тіньових грошей у політиці. Інші члени партії гадали, що Мороз — це вже «мінус», гальмуюча сила, яка не дає їм шансу на боротьбу за владний пиріг. Тому вони й вирішили створити нову партію, аби поборотися за лівий електорат, але ця ініціатива безперспективна. Оскільки ідеологічні партії та партії лідерського типу сьогодні втрачають шанси бути справжніми суб’єктами влади. Справжніми суб’єктами влади залишатимуться промислово-олігархічно-фінансові групи, які й є справжніми власниками партій.