Недієздатність не в НИХ, а в НАС

Конференція під назвою «Всі діти заслуговують майбутнє» під моїм патронажем відзначала досягнення відомого методу професора Володимира Козявкіна з лікування церебрального паралічу. Націлена на просування революційного підходу до ЦП-відхилень, ця подія дала змогу до кращої соціальної реабілітації інвалідів в європейських суспільствах. Разом із тим, вона послужила ідеї зближення України та Європейського Союзу.

Україна займає в Європі особливе місце. Нещодавно з’явилося багато критики стосовно України через її внутрішню кризу, що поглиблюється, і політичною непередбачуваністю. Однак ніяке внутрішнє сум’яття не повинне перешкоджати зусиллям країни в реалізації її європейських спрямувань. Україна повинна розглядатися Європою як можливість, а не як загроза. Метод Козявкіна — найкращий приклад того, як Україна може збагатити Європейський Союз і поліпшити якість життя його людей. Підтримуючи Україну, всі європейці мають можливість отримувати вигоду від багаторівневого взаємного співробітництва. Настав час зрозуміти, що допомагаючи «їм», ми просуватимемо власну справу.

Мої погляди були співзвучні з поглядами професора Козявкіна, який закликав до багатостороннього підходу до проблеми церебрального паралічу. Він підкреслив, що його метод дає надію для ЦП-пацієнтів, але дуже мало людей на континенті отримують лікування на ранній стадії, коли швидке відновлення найбільш гарантоване. Велика кількість людей може бути об’єднана в товариство, в якому вони просто знатимуть про цю можливість.

Козявкін справедливо похвалив безпрецедентний підхід, ініційований норвезьким урядом, що спонсорує повне лікування своїх громадян і пов’язані з цим науково-дослідні роботи як частину довгострокових інвестицій у здоров’я нації. Його піднесення, пов’язане з тим, як Норвегія скористалася його методом, було розділене Франком Хувером, молекулярним нейробіологом із Бергена, який висунув на перший план численні вигоди від норвезької причетності до українського проекту для обох зацікавлених сторін.

Усуваючи недієздатність, ми можемо побудувати сильніше та справедливіше суспільство. Підтримуючи науку у віддаленій країні, всі ми можемо збирати плоди з її досягнень. Норвезько-українські наукові спільні дії — приклад з підручника про прекрасне співробітництво для майбутнього. Європейський Союз, який пишається своїми грандіозними стратегіями, передовим мисленням і солідарністю, повинен слідувати прикладу або ризикнути бути зганьбленим країною з населенням у декілька мільйонів осіб.

Щодо дослідження і лікування ЦП Західна Європа відстає від України на світлові роки. Професор Гербертус фон Восс із Німеччини (приватний Інститут соціальної педіатрії, підліткової медицини і реабілітації INSOPA) відразу вказав на те, що всі відомі методи лікування ЦП прийшли зі Сходу Європи — не з Заходу. Однак у Західній Європі спостерігається ірраціональний опір усьому, що пов’язане зі Східною Європою, на жаль, у збиток пацієнтам ЦП, які вимушені зазнавати традиційних методів лікування, що майже ніколи не приводять до результатів. Якщо європейці не припинять увічнювати необгрунтовані стереотипи «нас проти них», пацієнти ЦП на захід від Польщі продовжуватимуть страждати замість того, щоб жити нормальним життям.

І вони можуть жити нормальним життям, оскільки це безпосередньо було доведене пацієнтами професора Козявкіна і батьками пацієнтів, які відвідали конференцію. Під гучні оплески шестирічний хлопчик із Нідерландів на ім’я Ситце успішно продемонстрував свої навички ходьби. Народжений раніше терміну, ще будучи дитиною, він отримав діагноз «гострий церебральний параліч» і малу надію на видужання. Незважаючи на недовіру його колишніх лікарів, Ситце досягнув приголомшуючих успіхів завдяки семи курсам лікування, які він пройшов перебуваючи в Трускавці в Міжнародній клініці реабілітації.

Подібна історія успіху була представлена іншим пацієнтом Козявкіна, двадцятирічним Бенджаміном Ремпом із Німеччини.

Регулярний відвідувач Трускавецького центру впродовж минулих 16 років, він пишається тим, що живе незалежним життям. Завдяки лікуванню, отриманому в українській клініці, він повернув своє, здавалося б, втрачене майбутнє. Слухаючи його плани стати вчителем середньої школи, не можна було не захопитися його силою і цілеспрямованістю. Всі присутні голосно аплодували його успіху — опозиція «їх — нас» майже зникла.

Я не міг не погодитися з Джоном Боуїсом від комітету Європейського парламенту з навколишнього середовища, охорони здоров’я та безпеки харчових продуктів, доповідачем з питань прав пацієнтів у міжнародній охороні здоров’я — недієздатність не в НИХ, а в НАС. Зрештою, всі ми живемо з деякими відхиленнями. Якщо ви народилися з церебральним паралічем, ви зіткнетеся з багатьма труднощами, але вони можуть бути переборені. Набагато небезпечнішою є байдужість і нестача бажання змінити це. Європейський парламент і європейці можуть отримати реальне поліпшення якості життя інваліда і побудови справедливішого та більш рівноправного суспільства. Все це повинно вийти за межі упередження та інерції. Пацієнти з церебральним паралічем повинні мати голос і повинні бути почуті. І ми повинні слухати.

ДОВIДКА «Дня»

Володимир КОЗЯВКІН — доктор медичних наук, професор; генеральний директор Міжнародної клініки відновного лікування, що в Трускавці.

1971 року закінчив лікувальний факультет Гродненського медичного інституту, захистив кандидатську дисертацію на тему «Мануальна терапія в реабілітації хворих ДЦП» (1992) та докторську дисертацію «Структурно-функціональні порушення церебральних і спінальних структур при ДЦП та система реабілітації цих хворих».

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки України (1999), Державної премії України в галузі архітектури (2005). Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Нагороджений орденом «За заслуги» III ст. (1997), а також Орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (08.2006). Герой України (з врученням ордена Держави 21.08.2001).

Автор (співавтор) 80 наукових праць.