Наш страшний суд
Проблеми в цій сфері непокоять не лише наших громадян, а й світову спільноту. Цього тижня про це йшлося в Женеві, де проходила 10 сесія Ради з прав людини ООН. У доповіді, яку заслухали члени цієї Ради, висловлювалося занепокоєння «нестримною» корупцією в Україні, що пронизує всю правоохоронну систему.
Як позбутися цього зла, що не тільки ганьбить, а й обкрадає нашу країну як у матеріальному, так і в моральному плані? Сьогодні чимало людей намагаються дати відповідь на це питання. Президент України Віктор Ющенко говорить про необхідність докорінного реформування судової системи. На початку березня він провів відповідну нараду й стверджував, що «без функціональної судової системи важко говорити про справедливість у нашому суспільстві, про демократичний процес, про можливості захистити законні права людини». Президент нагадав про існування Концепції удосконалення суддівства, розробленої відповідно до європейських демократичних стандартів ще в грудні 2006 року, а також про законопроекти, створені на її основі. Щоправда, йому довелося визнати, що активність навколо їх ухвалення практично завмерла через відсутність «політичної волі лідерів і сил, представлених сьогодні в парламенті».
За цим обтічним формулюванням вгадуються конкретні особи. Невипадково представники Верховного Суду України проігнорували нараду в Президента. Як повідомляла прес-служба ВСУ, Президент, а тим паче керівник його Секретаріату, не має права скликати суддів на наради. Глава Верховного суду Василь Онопенко, відкритий лист якого на адресу Президента цитують автори прес-релізу, схоже, має з главою держави принципові розходження. «Вважаю неприпустимим «використання» певними ділками від політики суддів для «освячення» авантюрних законопроектів або в ролі «масовки» в їхніх дійствах, що не мають нічого спільного ні з розв’язанням реальних проблем судочинства, ні з проведенням справжньої судової реформи», — говорить головний суддя країни.
Дуже різка відповідь на ці твердження пролунала з президентського боку. Заступник голови Секретаріату Президента України Ігор Пукшин вважає, що саме за головування Онопенка українська система судочинства перетворилася... на механізм політичного й економічного рейдерства для його партійних колег (мається на увазі БЮТ. — Авт.) «Роль голови Верховного суду в антигромадській трансформації судової гілки влади — визначальна. Адже він як вища посадова особа системи жодного разу не висловив принципової публічної позиції щодо критичної ситуації в судочинстві, масових і системних виявів корупції й найбільш кричущих злочинів за участю людей у суддівських мантіях», — стверджував Пукшин.
Не стоїть осторонь гострої політико-юридичної полеміки й інша потужна політична сила — Партія регіонів. Долучившись до неї, народний депутат Вадим Колесниченко використав у ролі звинувачувального аргументу історію львівського екс-судді Ігоря Зварича. На думку регіонала, його затримання — це результат політичних домовленостей між Зваричем і БЮТ. «Зварич домовився, кого він здасть, про кого мовчатиме, а також які в нього будуть преференції й пільги під час утримання під вартою», — заявив Колесниченко одному з інтернет-видань. Більше того, він висловив припущення, що гроші, виявлені у Зварича, призначалися «людині з Києва».
Затримання екс-голови львівського апеляційного суду есбеушною «Альфою» дуже загострило в українському суспільстві проблеми корупції й судової реформи. Щоб якось заспокоїти людей, тут-таки були оприлюднені відомості про те, що лише минулого року до кримінальної відповідальності притягнуто 11 суддів. Зварич, виходить, дванадцятий. Але багато це чи мало? Байдуже. Міністр юстиції України Микола Онищук вважає, що таким чином країна отримала позитивний сигнал, що дозволяє чинити «психологічний вплив на інших суддів, які зловживають службовим становищем».
Висловилася щодо тематики судової реформи, завдяки Зваричу, й Генпрокуратура, що успішно співпрацювала з СБУ в його затриманні. Заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін (сам він, як виявилося, був жертвою незаконного прослуховування) пов’язав львівські події зі станом усієї судової системи. На його думку, «будь-які вибори в країні можна оскаржити й отримати рішення (суду. — Авт.) про те, що ці вибори не відбулися або вони незаконні, — сказав заступник генпрокурора й продовжив: — І вибори, які відбудуться: ви впевнені, що судовим рішенням нам не призначать президента?»
Ось, виявляється, де собака заритий. Невже така посилена увага всіх і вся до судової гілки влади, до її реформування викликана не стільки наміром відстоювати права громадян, скільки ще й бажанням напередодні виборів зберегти або отримати контроль над цією системою?
Втім, у країні з’являються люди, які дивляться на цю проблему дещо інакше. Народний депутат України, лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк заявив під час презентації Хмельницької обласної організації, що відбулася у формі телемосту «Київ — Хмельницький», що новообраний Президент України разом із парламентом має розпочати кардинальну зміну українського законодавства. «Ми маємо тисячі законів і десятки тисяч нормативно-правових актів, які суперечать один одному, є суто політичними й не мають жодного смислового навантаження». За його словами, «це призводить до одного — до безправ’я й безвладдя». Яценюк упевнений, що законодавча реформа не може проводитися «без загальної правової реформи в Україні». «Її треба робити, починаючи із системи обрання суддів і закінчуючи механізмами контролю над винесенням судових рішень і відповідальності суддів за рішення, які вони ухвалили», — підкреслює лідер «Фронту змін».
КОМЕНТАР
Ігор ШЕВЧЕНКО, почесний президент Асоціації правників України:
— Я маю досвід роботи в національній комісії щодо зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України. Тоді ми розробили низку законопроектів, і серед них найважливіший — програму судової реформи або, як вона тоді називалася, програму реформування судочинства. Президент Віктор Ющенко її затвердив. Вона стала його програмою, програмою нашої країни. Під неї було розроблено кілька законопроектів і навіть подано до Верховної Ради... На цьому все зупинилося. І, як ви знаєте, особливих змін у судочинстві не сталося. На мою думку, Президент має приходити в парламент і бути адвокатом тих законопроектів, які вже розроблені під його ж програму і лежать у Верховній Раді. На жаль, у тому, що судова реформа в Україні гальмується, зацікавлені зокрема й судді, так званий судовий корпус. Бо судова система стала бізнесом в першу чергу для судової гілки влади. Я не стверджую, що у нас усі судді корумповані: серед них є дуже багато принципових і чесних людей. Але можу стверджувати, що корумпованих — більшість. Окрім того, їх іще не можна назвати професіоналами. Професійні, порядні люди — у меншості. І сама система не дозволяє змінити себе, тому що тоді не буде можливості так працювати, як звикли. Щоб здійснити реформи, потрібна політична воля і координація гілок влади. Дуже багато може зробити Верховна Рада, але далеко не всі у ній в цьому зацікавлені. Багато хто глибоко інтегрований у цю корупційну систему і керований основними гравцями, від яких усе залежить.
