ЩОДЕННИК

28 лютого

Пам’ятаю, як ще рік тому свята для мене були дійсно святами. Я безмежно довго обмірковувала, що кому подарувати, де купити, як підписати і піднести... А наскільки приємно було слухати радісне «я так давно хотіла(в) собі цей...» Тепер все змінилося. Днями до мене зателефонувала давня подружка (у якої, до речі, скоро день народження). Зізнаюся чесно — перших три виклики я проігнорувала, бо, хоч телепатичними здібностями і не наділена, але второпала — без запрошення на д.р. не обійдеться. На четвертому все ж взяла слухавку. Після звичних «як справи — нормально — а ти як» пролунало зпрогнозоване:

— Ти ж прийдеш до мене наступного четверга?!

Що я їй відповідала, точно не пам’ятаю, але морозець від мене віяв такий, мало інеєм не покрилася. Вся справа в тому, що фінансова криза, хай їй грець, накрила й мене, всю, повністю!!! Подруга довго не вмовляла (мабуть, з тієї ж причини), домовилися НАСТУПНОГО РАЗУ погуляти. А я, вимкнувши виклик, подумала — свій день народження святкуватиму удвох — я і криза.