Замовники чекають на запуск Одеського припортового заводу

Для запуску Одеського припортового заводу необхідно накопичити не менше 700 тис. м3 газу і довести подачу блакитного палива до 100 тис. м3 на годину. Як повідомив генеральний директор ОПЗ Валерій Горбатко, зупинка виробництва на Одеському припортовому заводі поки що не призводить до зриву укладених підприємством контрактів. Склади підприємства заповнені готовою продукцією, якої на найближчі кілька днів вистачить для виконання зобов’язань за контрактами.

«У випадку, якщо запасів продукції підприємству не вистачить, замовники почекають, оскільки в курсі форсмажорних обставин ситуації», — зазначив Валерій Горбатко.

Як повідомив голова Одеської обласної державної адміністрації Микола Сердюк, запустити виробництво на підприємстві не можливо, оскільки запасів газу в українських сховищах витрачаються, насамперед, на потреби населення області: житлового фонду та об’єктів охорони здоров’я. Через це зупиняються практично всі великі промислові структури регіону. За словами Миколи Сердюка, щорічно до обласного бюджету надходить 17 млн. грн. від ОПЗ і простій цього підприємства може негативно відбитися на надходженнях до регіональної казни.

Через зупинку ОПЗ на третину скоротив свою роботу найглибоководніший порт в Україні — Южненський МТП, який знаходиться по сусідству і виконує роботу з відвантаження продукції підприємства.

Робота ОПЗ зупинена увечері 7 січня. За словами керівника підприємства Валерія Горбатко, раніше своєчасно була зроблена вся передоплата за газ, необхідний для безперебійної роботи. Він також додав, що відсутність необхідного тиску в трубах змусила ухвалити рішення про зупинку припортового заводу. За словами керівника ОПЗ, мінімальна місткість газу, що споживається підприємством, становить 60 тис. м3 на годину. Якщо подача газу скорочується, то у зв’язку з високою виробничою небезпекою виробництво зупиняється. В іншому випадку може статися техногенна катастрофа.

Згідно з даними обласного управління економіки, Одеська область споживала 12 млн.м3 газу на доби, з них ОПЗ — 2,2 млн. м3, сама Одеса — 6,7 млн. м3.

ДОВIДКА «Дня»

Одеський припортовий завод — одне із найбільших підприємств хімічної галузі України. Був введений в експлуатацію 1978 року. На підприємстві працює більше трьох тисяч осіб. Основна спеціалізація — виробництво та реалізація аміаку й карбаміду (займає друге місце в Україні за обсягом випуску цієї продукції після «Стиролу»). Також виготовляє азот рідкий, двоокис (діоксид) вуглеводу, кисень рідкий, натрій сірчанокислий. Завод є монополістом на загальнодержавному ринку спеціалізованих послуг із прийому, охолоджування та перевантаження аміаку.

Трубопровід ОПЗ використовується для перевантаження хімічної продукції у порту «Південний». Він також є складовою частиною аміакопровода «Тольятті — Горлівка — Одеса» і з’єднує найбільшого світового виробника аміаку російський «ТольяттіАзот», український хімічний концерн «Стирол» (Горлівка, Донецька область).

КОМЕНТАР

Євген ШВЕЛЕР, фахівець Південноукраїнської філії центру Карнегі:

— Ситуація на Одеському припортовому рельєфно відображає загальну ситуацію в українській економіці у зв’язку з газовою кризою. І головне тут те, що Росія в чималій мірі також страждає від дегазифікації української промисловості. Адже від роботи ОПЗ залежить функціонування багатьох російських бізнес-структур, що працюють за допомогою аміакопровода «Тольятті — Горлівка — Одеса». А він не діє. Крім того, російські бізнесмени тісно пов’язані з підприємствами, діяльність яких сконцентрована на відвантаженні продукції ОПЗ у порту «Південний». В економічній зв’язці ОПЗ-порт «Південний» змішалося безліч інтересів українських та російських підприємницьких структур, що працюють не лише з мінеральними добривами, але і з нафтопродуктами, металом, зерном. Зупинка ОПЗ, як і багатьох інших підприємств у регіоні та Україні загалом, б’є по російських інтересах не менше, ніж по українських. Конфлікт не може тривати довго, бо дегазифікація української економіки не вигідна Росії не менше, ніж Україні.