Міліція у ролі «невістки»

Генеральна прокуратура України повідомила, що заарештовано трьох працівників Пологівського райвідділу міліції Запорізької області, проти яких порушено кримінальну справу. Цей факт мав би привернути особливу суспільну увагу, оскільки саме в цьому випадку йдеться не про рядові випадкові злочини, а про систему, яка склалася в правоохоронних органах. «У ході дослідчої перевірки, — сказано в повідомленні Генпрокуратури, — встановлено, що вказаними особами шляхом застосування фізичного та психічного насильства під час допитів та проведення слідчих дій було примушено до зізнання громадянина Д. у згвалтуванні малолітньої К».

Громадянин Д. — це мешканець містечка Пологи Микола Демчук, про якого автор цих рядків писав у розслідуванні «Затримали чемпіона вбивств» («День» за 18 квітня 2008 року), що було здійснено у рамках проекту активізації громадян на боротьбу з корупцією «Гідна Україна». У тій публікації йшлося про ряд громадян, яких посадили за злочини, скоєні так званим Пологівським маніяком на ім’я Сергій Ткач. Із 80-х років минулого століття цей чоловік у різних областях України і Росії гвалтував і вбивав дівчат і молодих жінок. Виглядає так, що він убив їх більше, ніж знамениті Чикотило та Онопрієнко разом узяті. Микола Демчук виявився серед тих, кого запхали до в’язниці за злочин, якого він не коїв. Він відсидів чотири з половиною роки з десяти і вийшов на волю, бо, на його щастя, справжнього злочинця було знайдено.

Адвокат Демчука та деяких інших невинно засуджених Ірина Дерев’янко назвала прізвища і посади заарештованих — колишній заступник начальника Пологівського райвідділу міліції Лісовий, оперуповноважені того ж райвідділу Нехай і Плетнь. Вона також пояснила, чому автор цих рядків не міг зв’язатися з нею протягом тривалого часу. Виявляється, вона мусила «шифруватися», бо їй погрожували, як погрожують і зараз родичам деяких невинно засуджених. Певно, погрози не припиняться й після арешту трьох працівників міліції, адже натовп посаджених замість маніяка Ткача — це лише найбільш кричуща історія, яка показує, яка в Україні склалася практика: у неволю дуже часто відправляють невинних людей. Це не виняток, а звична річ. Я проводив ряд розслідувань на цю тему і тепер із довірою ставлюся до думки правозахисниці Тетяни Яблонської, котра твердить, що половина засуджених за вбивство у нашій країні сидять за злочини, яких вони не коїли. Отож, заарештовані менти, на думку багатьох їхніх колег, не коїли нічого надзвичайного. Просто їм не пощастило опинитися не в тому місці і не в той час. Є купа інших, не таких виразних випадків, але за ними також стоять злочинці на посадах у правоохоронних органах.

Але менти не змогли б діяти так брутально, якби участі в цьому не брали працівники прокуратури. Замість наглядати за дотриманням законності, прокурорські діячі де більше, а де менше були задіяні у цій репресивній машині. Третьою складовою ланкою цього механізму був суд. «Ваша честь»-судді заплющували очі на кричущі порушення закону під час слідства, на явні нестиковки в доказах і явні фальшування. До цього причетні також і судді Верховного Суду України. Отож, заарештовувати винятково міліціонерів було б неправильним. Бо в цьому випадку з міліції зроблять таку собі невістку, яка винна в усіх сімейних негараздах. А це буде профанація наведення порядку.