Виявляється, позитив має колір

Її роботи нерідко порівнюють із полотнами Клімта, а фарби художниці схожі на музику. Кожна картина Аліни — життєрадісний потік кольору та ковток позитиву в нашому житті.

Свою виставку Максименко назвала «Літо, море, ню». Всі картини художниця написала влітку на пленері в Хорватії, що називається після свіжих вражень, після мандрівки на берег Адріатики. Аліна в постійному пошуці нових образів, нових засобів виразності. Її барвисті пейзажі заворожуючі та привабливі, але особливе місце в експозиції посідає оголена натура. Художниця створила цілу галерею психологічних жіночих портретів.

Роботи Аліни Максименко мають успіх. Вона встигла взяти участь у лондонських арт-ярмарках Chelsea Art Fear і London Affordable Art Fair, укласти тривалий контракт про співпрацю з однією з найбільших паризьких галерей Vandome і завоювати гран-прі на виставці «Марина», яка проходила в Одеській морській галереї.

— Зараз, наприклад, досить популярний contemporary art, до якого я себе не відношу, — зізналася «Дню» Максименко. — Я працюю більше в руслі традиційного мистецтва. Можливо, я можу приєднатися до думки відомого арт-критика Олексія Титаренка, який зараховує мене до вічно живих імпресіоністів. У основі кожної моєї роботи лежить враження. Далі — все залежить від того, яка я в даний момент, як я сприймаю світ. Але все одно в моїх роботах спостерігається прихильність до певних жанрів — натюрморту, пейзажу, фігури. Мистецтво, передусім, має бути живим. Лише тоді це може бути цікавим не лише для мене, але й для інших.

— Яким, по-вашому, має бути сучасне малярство?

— Насамперед воно має бути чесним і щодо себе, і щодо інших. Можна, мабуть, поставити питання про професіоналізм. Сучасне малярство має бути, передусім, професійним. І питання про те, хто і чим займається і чи займається своєю справою — це, мабуть, проблема світова, що існувала в усі часи і не лише в галузі мистецтва.

— Чи надходять до вас пропозиції повторити свої власні твори, і як ви виходите з цієї ситуації?

— Звичайно, надходять. У якійсь мірі це нормально, але право вибору завжди стоїть перед кожним митцем і взагалі перед кожною людиною. Свого часу, коли я тільки починала свою кар’єру, після успішної персональної виставки в одній із престижних паризьких художніх галерей, з доброю репутацією, де працюють професіонали високого рівня, мені прийшов лист із проханням повторити деякі роботи. Шок і здивування викликало прохання повторити щось у трьох примірниках... Я, природно, відмовилася, а вони дуже дивувалися чому, платити ж готові були як за оригінал. Але річ у тім, що кожна моя робота — це щось імпульсивно-експресивне і повторити це, в принципі, неможливо. Можна зробити щось схоже, повторити колірну гаму, але саму роботу... Мій єдиний досвід у варіаціях на тему чомусь нагадав мені звук чогось, що скребе по склу, і викликав величезне незадоволення самою собою. Не було радості, не було польоту. Чому я порівнюю зі звуком? Бо для мене все малярство музичне, має якусь свою аналогію.

— Митець у кожній своїй виставці трішки показує себе таким, яким би він хотів, щоб його побачили. А якою ви хочете себе показати глядачеві?

— Я не можу сказати, що хочу себе показувати. Я настільки невибаглива в житті, в одязі й багатьох інших речах, що питання про показ себе для мене не виникає. Просто це якийсь період мого життя, прожитий разом із малярством, і саме його я й виставляю на суд глядачів.

— Що ви думаєте про тенденції деяких сучасних митців, які малюють похмуре й негативне?

— Будь-який митець, який робить свою виставку і виставляє її на огляд, на мій погляд, іде з якимось посиланням. Хтось милується життям, а хтось хоче розбудити обивателя, хтось хоче звернути увагу на існуючі актуальні проблеми в суспільстві; мотиви можуть бути дуже різні. Для мене малярство — спосіб існування. Якщо я малюю, значить — живу.

«СПРАВКА Дня»

Аліна Максименко — член Національної спілки художників України. Виставкову діяльність розпочала 1996 року.

1996 р. — виставка в галереї Art Plurali, персональні виставки в галереях Viviane Henwood і Vendome (Франція). 2007 р. — виставки в «Арт Манежі» (Росія), Chelsea Art Fear (Об’єднане королівство), ArtIreland Summer Collection (Ірландія), персональна виставка в Арт галереї (Франція). 2008 р. — Персональні виставки в Galene D’Hermance (Швейцарія) і «Триптих» (Україна).

Роботи художниці зберігаються в Музеї сучасного образотворчого мистецтва в Києві, Музеї історії Києва, в галереях Франції, Ірландії, Чехії, приватних колекціях Польщі, Франції, Данії, Італії, Німеччини, США, Хорватії.