«Сонячний клоун»
Заговорюючи з будь-ким про Олега Попова, зазвичай, натикаєшся на запитання: «А він що, ще живий»?
Живий, сьогодні Олегу Попову, «Сонячному клоуну», йде 78-й рік. Живе він у Німеччині, у невеликому селі, трохи північніше за Нюрнберг. Свій будинок побудував сам, щасливий у шлюбі з дружиною Габріелою, і до Росії повертатися зовсім не хоче.
Кучма світло-жовтого волосся, надто великі смугасті брюки, чорно-біла картата кепка та червоний ніс — одвічний образ «Сонячного клоуна». Тим часом, сьогодні він, як і раніше, виходить на арену цирку. Із дружиною Габі Попов працює у дуеті, а його сценічний псевдонім звучить тепер як «Щасливий Ганс». Мабуть дивлячись на Олега Попова збоку, легко можна зрозуміти — справжні клоуни ніколи не старіють.
Тим часом, у далеких 1950-х його популярність у колишньому СРСР була неймовірною, інформує pravda.ru. «Сонячний клоун» був у буквальному сенсі обличчям Союзу, їздив на гастролі, кожного дня давав вистави, знімався для реклами, на нього приїжджали дивитися туристи.
— До циркової школи я потрапив через хлібну картку. Працював під час війни слюсарем на поліграфкомбінаті «Правда» і отримував 550 грамів хліба, а у школі давали 650. Ось ця сотка все і вирішила, — згадує Попов.
Училище він успішно закінчив, і вже 1950-го, у Тбілісі, отримав можливість виступити з власним номером. Спочатку пробував себе у ролі канатохідця, потім — еквілібриста та жонглера. А 1951-го Попов узяв до себе у трупу відомого клоуна того часу Карандаша. Пізніше Попов згадував, що саме Карандаш прищепив йому любов до клоунади та навчив працювати так, як він працює й до цього дня. Трохи пізніше Попов зайняв місце Карандаша, й уже 1955-го виступав із власною групою у Брюсселі.
У одній групі з Поповим виступали багато знаменитих клоунів того часу, наприклад, Юрій Нікулін. Із ним у Попова були досить загадкові відносини. Артисти протягом тривалого часу тісно товаришували, але незабаром розійшлися й більше нічого не хотіли чути один про одного...
Основний жанр Попова — реприза. У його випадку реприза була низкою коротких, пов’язаних між собою трюків. Основною складовою його виступів були пародії. Попов любить посміятися, примітить лікаря-бюрократа і будує сатиричну репризу на основі його образу.
— Це немовби комп’ютер якийсь у голові працює, якась творча ділянка мозку, де проходять засідання, відбуваються дискусії... Уранці прокинешся, а у голові вже щось нове народилося. Пам’ятаєте, як Менделєєв свою таблицю увi сні побачив, прокинувся і записав. Творчий процес — це постійне спостереження: дивишся телевізор, слухаєш радіопередачі, музику — й усе це переварюється в голові. Наприклад, розумієш, яка тема зараз у моді, і модернізуєш старі номери, приводиш їх у відповідність із модою, — розповідає клоун про принципи розробки своїх номерів.
Олег Попов стверджує, що в житті кохав лише двох жінок і обидві стали його дружинами, одна колишня, інша — нинішня. Перша дружина Попова померла від раку багато років тому. «У мене була дуже гарна перша дружина, Олександра. Красива, скрипалька за освітою. Ми познайомилися в цирку 1952 року. Вона прийшла до якогось хлопця, ми сиділи у гардеробній. Я йому кажу: «Хоч би морозиво їй купив!» Ну, так, жартома. А він: «Йди й сам купуй». Я пішов, купив. Потім ми одружилися, народилася донька Ольга», — згадує клоун.
Із другою, Габріелою, живе у мирі і злагоді вже 13 років. Вони познайомилися 1990 року, в Австрії. Подивитися на виступ «Сонячного клоуна» вона приїхала з Німеччини спеціально. «Квитків не було, місць також. Але вона пройшла, стояла у проході. Я раз вийшов, два, три. Стоїть. Говорю: дайте ж їй стілець із моєї гримерною. У антракті вона прийшла з програмкою за автографом. І я, вже сам, не знаю чому, попросив у неї телефон... Коли я потім знайшов цей папірець у сміттєвому ящику, дуже зрадів.
Із допомогою перекладача вивчив дві фрази німецькою мовою — «добридень», «як вас побачити?». І подзвонив. Вона відповідає: «Я приїду». А так вийшло, що наш імпресаріо нас залишив, за місяць не заплатив. Роботи немає, грошей немає. Що робити? У цей момент приїхала Габі. І забрала мене разом із реквізитом. Їй не було 30-ти, мені — 60. За два роки ми зіграли весілля», — розповідає Попов.
Габі, до знайомства з клоуном, працювала в аптеці, де навчилась жонглюванню, використовуючи для цього підручні скляні пляшечки. Спочатку подружжя виступало разом із донькою Олега Костянтиновича від першого шлюбу, Ольгою, яка була акробаткою. Одначе через деякий час дівчина вийшла заміж і залишила цирк, зараз мешкає неподалік від Франкфурта. Старший син Ольги, Женя, не так давно перебрався до Москви й подарував Олегові Попову правнука.
Навколо еміграції Попова ходить немало чуток. Одні говорять, що він залишив країну через конфлікт із російською владою, інші приплітають до цієї історії «особисті обставини». Сам же «Сонячний клоун» пояснює це дуже низьким рівнем життя та жебрацькою старістю, яка чекала б його на батьківщині. «Мені добре в Німеччині. Я поважаю цю країну», — говорить Попов.
Тим часом, «Сонячний клоун» до Росії не приїздив навіть у гості. У себе вдома, у Нюрнберзі, у вільний від роботи час, всесвітньо відомий клоун веде вельми усамітнений спосіб життя. «Я думаю: все ж таки мистецтво людину молодить. Якщо ти у формі, добре працюєш — ти потрібен усім, якщо ні — нікому ти не потрібен», — говорить сам Попов.
