Точка кипіння

Парламентські години після двотижневого простою, щоправда, не без допомоги ззовні, зокрема, президентської, все-таки почали свій рух. Разом із тим, сьогодні складно говорити напевно, чи можна між виходом із сесійного клінчу й подальшою продуктивністю й ефективністю роботи ВР поставити знак рівності.

Юлія Тимошенко б’є тривогу. Прем’єр в інтерв’ю телеканалу «1+1» чітко заявила, що є люди, які роблять все можливе й неможливе, щоб, по-перше, розхитати коаліційний корабель, а по можливості, й взагалі завести його на мілину; по-друге, оголити й без того крихкі партнерські президентсько-прем’єрські взаємовідносини. Поіменно називати тих, хто намагається зруйнувати коаліційне щастя демократів, прем’єр не стала. Разом із тим, запевнила: в неї вистачить мужності, терпіння й сил зберегти єдність у домі правлячої парламентської більшості. Завдання, потрібно зазначити, не з легких з урахуванням того, що безпосередньо представники фракцій більшості самі підливають масла у вогонь коаліційних пристрастей. Ось, наприклад, близький до голови президентської канцелярії депутат від НУ-НС Ігор Кріль допускає, що коаліція БЮТ і Партії регіонів можлива. «Юлія Володимирівна як досвідчений політик знає ціну своїх проблем. І розуміє, що одним піаром ці проблеми не вирішити. І тому шукає нового союзника, з яким хоче розділити частину наслідків цих проблем. Але в цьому контексті виникає питання про моральність заяв лідерів БЮТ і особисто Юлії Тимошенко під час і після виборів 2007 року», — цитує Кріля прес-служба НУ-НС.

Ускладнює ситуацію й той факт, що, крім політичних, усередині коаліції існують розбіжності й економічного характеру, суть яких зводиться до того, що на кожну прем’єрську ініціативу на Банковій відповідають альтернативною. Останній приклад — програми доступного житла для рядових українців. Не встигла Юлія Тимошенко озвучити плани уряду щодо цього, як Секретаріат Президента нагадав про вже діючу програму глави держави «Доступне житло». Голова Кабміну, відповідаючи на запитання журналістів, мовляв, яка з цих програм виконуватиметься, дипломатично відповіла: дві. Разом із тим, НУ-НС, з огляду на законодавче змагання Президента й прем’єра, ймовірно, опиниться перед дилемою: голосувати за проекти гаранта чи підтримувати ініціативи коаліційного Кабінету Міністрів?

З іншого боку, «помаранчеві» також входять до складу уряду, отже, розділяють із БЮТом персональну відповідальність за його діяльність, як за успіхи, так і за поразки.

Опозиціонери від Партії регіонів помітили існуючу тріщину в коаліційному таборі, і навряд чи варто сподіватися на те, що «синьо-білі» не скористаються шансом ще більш посилити розкол у стані правлячої більшості. Їхній лідер нещодавно вже натякнув, мовляв, зовсім скоро він і його команда повернуться до владного керма.

Доводиться констатувати, що представники БЮТ і НУ-НС, які пройшли досить-таки довгий і, потрібно визнати, тернистий коаліційний шлях, не усвідомлюють, що навіть маленький інформаційний сірник, кинутий у потрібний час і в потрібне місце опонентами, може спровокувати грандіозну пожежу, яка поставить хрест на демкоаліції. А коаліціонери самі створюють проблеми й згодом не можуть знайти рецепти їхнього вирішення. Навіщо, запитується, якщо до старту президентських виборів понад рік, роздувати скандали про те, хто, коли і з ким піде на виборчу естафету? Невже в коаліції і коаліційного уряду немає більш невідкладних і ненадуманих завдань?

Чому б, скажімо, не шукати вже сьогодні загальний знаменник у питанні затвердження у ВР програми діяльності уряду «Український прорив: для людей, а не для політиків»? Адже не секрет, що компроміс у цьому питанні поки що не знайдений, оскільки деякі представники НУ-НС саме після презентації програми в Українському домі жорстко розкритикували її, назвавши піаром.

Крім цього, не варто забувати й про те, що досі не укомплектоване й керівництво Ради — не обраний перший віце- спікер і віце-спікер, внаслідок чого вагон і возик парламентських проблем лягає на одні плечі — Арсенія Яценюка. Аналітики аналізуючи ситуацію, що склалася в приміщенні під скляним куполом, висловлюють побоювання, що Рада нинішнього скликання дублює помилки Ради скликання минулого, яка за допомогою численних постанов намагалася керувати кадровою політикою, залишаючи «на потім» оперативну, конструктивну й головне — корисну для України та українців законотворчу роботу. Без вогню, як відомо, немає диму, і песимістичні експертні прогнози щодо подальшого майбутнього Ради VI скликання звучать усе частіше й частіше. Вже влітку країну чекає глибока політична криза, що може призвести до чергового дострокового парламентського «перезавантаження». Таким прогнозом поділився з «Днем» експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко.

— Костянтине, з урахуванням уже відкритої конкуренції між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко, чи не є парламент, а якщо точніше — правляча більшість, заручником цих непростих відносин?

— Скажімо так: за визначенням інститут парламентаризму не може бути заручником дрібного політиканства. А те, чим сьогодні займаються Ющенко й Тимошенко не є стратегічною політикою, це найдрібніше політиканство, покликане збільшити їхній політичний, електоральний ресурс на президентських виборах.

Інша річ, що парламентські фракції дійсно є заручниками. Проблема ще й в тому, що не тільки фракції є заручниками, але й уряд, створений цими фракціями. Для країни — це надзвичайно негативне явище. А те, що Президент ігнорує цю обставину і йде на кроки, що створюють інфраструктурні, економічні й навіть етичні проблеми для функціонування Верховної Ради і Кабінету Міністрів, є прикладом, щонайменше, безвідповідальності.

— Юлія Тимошенко в одному з інтерв’ю заявила, що знає поіменно людей, які сьогодні намагаються розхитати коаліційний корабель. Це досить-таки серйозна заява, свого роду сигнал, що «процес пішов». Причому пікантності ситуації додає той факт, що Юлія Володимирівна не сказала, хто саме намагається зруйнувати коаліційний тандем БЮТ+ НУ- НС — опозиція чи свої. Як ви вважаєте, демократи не зробили висновків із минулих коаліційних поразок, і як можна зберегти коаліцію з нещасною перевагою в голос — два?

— Ви дуже правильно помітили — нещасним. Я згодний із таким визначенням. Як можна її зберегти? Теоретично зберегти цю коаліцію можна було б, якби в них була спільна стратегічна мета. Такої спільної стратегічної мети в коаліції немає. Для них пріоритетними є власні цілі, як ось збагачення, нарощування владних повноважень, отримання посад тощо. Ці цілі, за визначенням слабкі й ці цілі ніколи не зможуть зберегти коаліцію, вони можуть привести тільки до її розвалу. Чому? Бо характер цих цілей передбачає конкуренцію всередині коаліції. Цю коаліцію з погляду ефективності її діяльності на благо суспільства й не треба зберігати. Однак трагедія полягає в тому, що ми маємо некомпетентну, корумповану владу. Здавалося б, що огиднішого явища в політиці не може бути. Але українська політична практика має приклади ще огидніших явищ — деморалізовану, перелякану опозицію. Ось цей чинник дійсно небезпечний загалом для країни, оскільки, якщо розпадеться ця коаліція, не буде з чого формувати нову, з погляду якості політиків, які перебувають нині у Верховній Раді.

— А де ж логіка? Адже в парламенті уперше створена пропрезидентська більшість, невже коаліціонери дійсно не цінять цей шанс і чому, на вашу думку?

— Якщо коротко, то, гадаю, через елементарну відсутність совісті. Знову-таки, тому, що їхня мета — збагачення, але не робота в інтересах суспільства.

— Тобто нинішня коаліція випробування владою в будь- якому випадку провалить?

— Скажу так: коаліція не витримає випробування президентськими виборами. Ми вже сьогодні бачимо конституційний рух, готується референдум на літо. Відповідно, я боюся, що після того, як відбудеться чи не відбудеться цей референдум, настане політична криза і, отже, і коаліція, і парламент не зможуть проіснувати весь відведений Конституцією термін — п’ять років.

— Іншими словами, ви вважаєте, що нинішні активні розмови про ймовірність проведення нових позачергових виборів мають підмурок?

— Так, такі розмови мають під собою основу.

ПРО «ПРОДУКТИВНІСТЬ» РАДИ

Своє перше пленарне засідання Рада VI скликання провела 23 листопада минулого року. За весь цей час парламентарії провели лише 16 днів у сесійній залі. 10 днів власники депутатських мандатів працювали в комітетах, фракціях і округах, а 21 день — відпочивали (Новий рік, Різдво).

Нині в парламентських комітетах перебуває понад 500 законопроектів. Частина з них залишилася в спадщину від Ради V скликання. Однак до цих проектів додаються нові, приблизно 20 у тиждень.

За станом на 24 січня парламент затвердив 111 постанов і один (!) закон — «Про Державний бюджет на 2008 рік», який уже через три місяці знову-таки коректуватимуть.