Миттєвостi від «гуру джазу»

Продюсерський центр Jazz in Kiev організував грандіозне дійство на зразок джаз-марафону, яке присвятив відомому радіоведучому, журналісту та музиканту Олексію Когану. Вперше в Україні на одній сцені виступили понад три десятка видатних музикантів, зокрема: Андрій Кондаков, Аркадій Шилклопер, Вячеслав Гайворонський, Володимир Волков, Сергій Манукян, група «Arkhangelsk Jazz Friends», Дмитро Олександров, Наталія Лєбєдєва, Володимир Шабалтас, Родіон Іванов, Валерій Волков, Юрій Шепета, Ігор Закус та інші. Розпорядником вечора став легендарний ведучий джазових концертів Володимир Фейєртаг, який спеціально приїхав із Санкт-Петербурга.

У столичному залі колишнього Жовтневого палацу — аншлаг, а шестигодинний концерт пролетів, немов мить, подарувавши публіці зустрічі з найкращими джазменами сьогодення України та зарубіжжя.

Знаменитого музиканта- кримчанина Енвера Ізмайлова називають «багаторуким Енвером» за вигадану ним і успішно впроваджену техніку гри на гітарі (обома руками на грифі). Ця незвична манера гри здається фантастичною і неправдоподібною, поки її не побачиш на власні очі. На концерт до Когана Ізмайлов приїхав із донькою. Співачка Леніє Ізмайлова не тільки володіє широким діапазоном — її «фішка» в тому, що голос звучить однаково потужно як всередині діапазону, так і по його краях. Вона переконливо подає і експресивні арабески в стилі Азізи Мустафи-Заде, і рафіновані європейські джазові кантилени. Удвох з батьком вони майстерно передають глибинну етнічну поліметрію кримськотатарського етносу із його складно організованими метром і ритмом. Цей тандем — віртуозного інструменталізму і оригінального голосу в оправі сучасного вокального вишколу — дає слухачам відчуття не просто граничної природності, а якоїсь сакральної первісної справжності...

Слово «унікальний» доводиться повторити при згадці про ще одного артиста цього вечора, Аркадія Шилклопера. Він приїхав iз Німеччини. Його сольним інструментом на сцені став стародавній альпійський ріг, отой самий, про який розказують дітям у музичних школах як про прародича сучасної валторни. Хоча валторна зовсім не характерна в джазовій музиці (хіба що коли входить у склад біг- бенду), і альпійський ріг не характерний для сучасної музики взагалі (він нині вийшов з музичного вжитку) — та хто б міг подумати, що комусь прийде в голову екзотична ідея — реанімація цієї примітивної діатонічної труби. Вона не має ні отворів, ні клапанів, абсолютно непридатна навіть для простого відтворення хроматичного ряду, — особливо актуального у джазі, де хроматика закладена у саму його основу. Якраз завдяки хроматизму і створюється характерний «терпкий присмак» розмаїтих джазових гармоній...

Аркадій Шилклопер дивує слухачів мистецьки довершеним твором, він використовує при цьому стародавню, дуже рідко кому доступну сьогодні техніку перманентного дихання. Вона полягає в тому, що музикант у процесі гри на інструменті вдихає і видихає повітря не почергово, а одночасно: носом вдихає, а через губи видихає. Шилклопер ухитрявся тримати один-єдиний звук кілька хвилин, ніби милувався ним, любовно розфарбовував обертоновими гармоніками, цим самим заглиблюючи слухача у природу звуку і безкінечно змінюючи цю природу.

Запам’ятався публіці гурт «Apple Tea», де всі солісти — професіонали дуже високого рівня, яскраві мистецькі особистості. А завершав вечір білоруський гурт «Camerata».Цей а капельний ансамбль не вкладається у звичні форми подачі й сприйняття музики, тут якась нова музична парадигма — філігранне балансування на дотичній різних стилів, жанрів, напрямків і традицій, плюс рідкісна мистецька довершеність.

Олексій Коган представив публіці композицію як інструментальний джаз, виконаний людськими голосами. Ілюзія інструментальної фонограми була повна. Голоси звучали як народні, автентичні, потім як класично- джазові... а кодою концерту стало спільне виконання композиції «Камератою» і колективом «Apple Tea».

Якби Олексій Коган привіз на концерт тільки один якийсь колектив чи окремих виконавців, зал колишнього Жовтневого палацу був би так само переповненим. Когана називають «джазовим гуру України». Працюючи в царині джазу, він накопичив величезну інформацію, якою щедро ділиться зі слухачами в прямому ефірі радіо. Він не просто знайшов свою «нішу», а створив її, виростив ціле покоління джазових слухачів. Тому платинова медаль від ООН, вручена пану Олексію під час концерту, мабуть, є тим рідкісним випадком, коли це честь швидше для медалі, ніж навпаки...