Плани «маршалів» і український виборець
Хоч українські соціологи і стверджують, що наші виборці збираються голосувати не за програми політичних сил, а за тих лідерів, яким вони з тих чи інших причинах симпатизують, але політики, очевидно, вважають трохи інакше і приділяють своїм передвиборним програмам велику увагу. У цьому плані першість, мабуть, належить Блоку Юлії Тимошенко, який оприлюднив свою програму і вже приступив до її просування на електоральний ринок. Днями цим зайнявся один із лідерів БЮТу Микола Томенко.
«Політичні сили сьогодні представили виборцям дві конкуруючі програми дій, — стверджує екс-народний депутат. — Одна з них — це «План Маршалла» для уряду Януковича і Партії регіонів, що був замовлений за кордоном Фондом Ріната Ахметова. Друга — програма БЮТу «Український прорив. До справедливої і конкурентоспроможної країни». Ці документи, зазначив Томенко, відрізняються тим, що «План Маршалла» на замовлення Ахметова пишуть американські експерти. На відміну від Партії регіонів, БЮТ залучив до підготовки своєї програми велику кількість вітчизняних фахівців.
Усього лише одна відмінність? Але про інші Томенко, природно, говорити не може, оскільки, за його ж словами, основні положення цього «Плану Маршалла» залишаються на сьогодні невідомими. Що ж тут порівнювати? І з чого вибирати, якщо виборча кампанія йде лише кілька днів? Проте ідеолог БЮТу говорить: «Фактично, сьогодні Україна може обрати між замовленим Ахметовим «Планом Маршалла» і розробленою українськими експертами стратегією українського прориву, яку пропонує БЮТ для всього суспільства».
Не варто заперечувати, що програма БЮТу зроблена добре і привабливо. У цьому з Томенко можна, мабуть, погодитися. Інша справа, що аби це був просто літературний твір, то на нього могли б претендувати багато які інші автори, у яких є книги і про український прорив, і про конкурентоспроможність нашої економіки, і про інноваційно-інвестиційну модель. І тоді Тимошенко, можливо, довелося б мати справу із законом про інтелектуальну власність. Але навряд чи хтось судитиметься — адже ж програми потім, природно, не виконуються. Досить пригадати, чим ледве не закінчилася спроба походу БЮТу «Назустріч людям». Президенту довелося його припинити, інакше країна пішла б у зовсім інший бік... від економічного розвитку.
До речі, може, у спогадах частини «немолодого» електорату ще залишились у пам’яті негативні оцінки «Плану Маршалла», що використовувалися свого часу в радянській пресі. Проте то був зовсім не нікчемний папірець, а реальні заходи, які допомогли піднятися зруйнованій війною Європі, ба більше того — заклали підґрунтя для її успішної інтеграції, плоди якої ми сьогодні спостерігаємо і навіть намагаємося, правда, поки безуспішно, ласувати. Ось що пише одна з сучасних українських економічних енциклопедій: «Країни-учасниці «Плану Маршалла» брали на себе зобов’язання: розвивати вільне підприємництво, заохочувати приватні інвестиції, співробітничати в зниженні митних тарифів, забезпечувати фінансову стабільність, створити спеціальні фонди в національній валюті, що звільняється внаслідок отримання американської допомоги»... І ще одна цитата з того ж джерела: «План Маршалла» був покликаний не тільки служити відновленню післявоєнної Європи, а й сприяти тісній співпраці країн-учасниць на єдиному ринковому просторі».
Природно, програма реформ, та, що фінансується Фондом Ахметова, може лише віддалено нагадувати «План Маршалла», оскільки сьогоднішня ситуація в Україні мало чим нагадує післявоєнну Європу. Більш того, як пояснив «Дню» прес-секретар «Ефективного управління» Михайло Голуб, програма реформ, що фінансується Фондом, не має жодного стосунку до майбутніх виборів і до передвиборних програм будь-яких політичних партій. Її споживачем, за словами Голуба, є уряд України. Говорити ж про які-небудь ще відмінності передчасно і непрофесійно. Адже програма, що розробляється, це не тільки декларація про наміри, на яку, до речі, дуже схожа програма БЮТу. Це ще й ретельно проведена діагностика, пророблені і оцифровані цілі, підібраний інструментарій і ретельна оцінка наявних і необхідних ресурсів. Те, чого саме сьогодні й чекає вдумливий виборець, не залежно від того, чиє авторство буде значитися під «планом маршалів».
