Вiва, Джинo!

Зі знаменитої кіноактриси не ліпили скульптур, як із Бріджит Бардо у Франції, але вона мала набагато більшу популярність. А, крім того, зараз вона сама стала скульптором і фотографом. Джина Лоллобріджида, зірка світової величини, одна з найкрасивіших жінок планети, зірка кінематографа XX століття, що не згасає, відзначила ювілей.

Актриса народилася у багатодітній сім’ї, грошей часто не вистачало. У сім’ї не було іграшок, зате діти рано дізнались, що таке голод, праця та злиденність. Джина, яка захоплювалася малюванням, підробляла тим, що продавала свої карикатури, а також брала участь у масовках.

— Коли я ще була маленька, в мене тоді вже були помітні художні та скульпторські здібності, — розповідає актриса. — Я закінчила художню школу в Римі й Академію мистецтв, займалася співом, вокалом, у мене сопрано. Мені від життя багато чого дісталося. Моя мама «нагородила» мене багатьма талантами. Але доля — це абсолютно особлива річ, вона сама вирішує, як розпорядитися життям людини. І нас вона не слухає, наші бажання для неї — ніщо. Але в будь-якому випадку скаржитися мені нема на що. У мене дуже багате життя, сповнене емоцій».

1946 року відбувся її дебют у кіно: Джина знімалася як статистка в епізодичних ролях, повідомляють РІА «Новости». Як й інші майбутні зірки італійського кіно — Софі Лорен і Лючія Бозе — Джина почала брати участь у конкурсах краси. У ті роки перемога в такому конкурсі означала початок кар’єри фотомоделі або актриси кіно. Її помітили, і пропозиції зніматися надходили одна за другою, щоправда, лише в епізодичних, але більш «художніх» ролях.

Перша значна робота Джини Лоллобріджиди — в антифашистському фільмі Карло Лідзані «Небезпечно, бандити!», після якого вона почала зніматися у провідних італійських режисерів тих років: А. Блазетті, М. Камеріні, М. Солдаті, П. Джермі. Популярність Джини Лоллобріджиди почалася з картини французького режисера Кристіана-Жака «Фанфан-Тюльпан» 1952 року, в якому вона грала разом із легендарним Жераром Філіпом. Тут уперше Джина показала себе не лише красивою жінкою, а й темпераментною, характерною актрисою. З цього фільму за нею закріпилося амплуа дівчини з народу, задиристої, гострої на язик, норовливої. Саме подібні ролі простих італійських жінок зробили Лоллобріджиду однією з найпопулярніших кінозірок середини 50-х років не лише в Італії, а й по всьому світу.

Південний темперамент молодої красуні швидко привів її до шлюбу із молодим красивим лікарем-югославом Мілко Скофічем. Молодий чоловік відразу ж після медового місяця залишив лікарську практику, щоб стати менеджером своєї красуні-дружини.

1957 року Джина, не перериваючи зйомок, народила сина, який буквально з перших днів життя почав кочувати з матір’ю по знімальних майданчиках світу. Наприкінці 1960 х Джина все рідше з’являлася на екрані, а потім і зовсім перестала зніматися: «Слід, щоб кожна наступна роль була кращою, ніж попередня, а це важко, враховуючи стандартні сценарії. Я б вважала за краще зніматися не в дорогих бойовиках, а у стрічках режисерів, які щось шукають, прагнуть говорити з екрана правду».

1979 року в автокатастрофі загинув її чоловік Мілко. І цей удар долі вона прийняла також стійко, як і закінчення її кінeмaтографічної кар’єри.

Зараз Джина все більше і більше займається фотографією та скульптурою. Її моделями булo багато знаменитостей, зокрема: Гагарін, Далі, Пол Ньюмен та інш. Вона випускає авторські фотоальбоми, присвячені батьківщині, дитинству, тваринам.

1999 року Джина Лоллобріджида балотувалася до Європарламенту, на добровільних засадах співробітничала з ЮНЕСКО й ЮНІСЕФ. Нині актриса у прекрасній формі. Якось Джина навіть змогла врятувати шофера свого «Мерседеса», витягнувши його з машини, яка раптово загорілася. У неї вже народився внук, але вона, як і раніше, віддає перевагу яскравим платтям і говорить, що все ще попереду. Вона сподівається прожити довге, цікаве життя, так само, як її тітка — найстаріша жінка Італії, що пішла з життя у 113 років. Як справжня італійка, Джина балакуча, цінує свою національну кухню та не боїться старості. «Людина старіє, коли в неї немає занять, а я завжди при справі. У цьому і полягає секрет вічної молодості». «У кіно в мене стільки нагород, що відчуваю себе генералом у відставці, — сміється актриса. — Я живу в дуже красивому місці. Там не звертають уваги на те, у що ти одягнена, в робочий халат або якщо в мене брудне взуття. Я ходжу за продуктами на звичайний ринок. Там я не зірка. Там я себе відчуваю, як звичайна людина. І до мене звертаються, як до звичайної людини. І там я знову віднайшла цю радість — просто жити».