«У своїй тарілці»

Незважаючи на політичну нестабільність, Україна залишається однією з найперспективніших країн для інвестицій у високі технології. Українська економіка пристосовувалася до політичної кризи. На фоні безперервних політичних баталій більшість компаній продовжують стабільно працювати. Ні банківська система, ні ТЕК, ні транспорт, ні телекомунікаційний сектор країни, не тільки не понесли збитків внаслідок паралічу політичного життя, але навіть наростили обороти. Заяви про те, що криза призвела до погіршення інвестиційного клімату, частіше за все продиктовані політичними, а не економічними міркуваннями. Український бізнес продемонстрував, що вийшов на новий рівень і доріс за мірою самодостатньості до європейських країн, де відставки урядів і дострокові вибори — не рідкість, але ніяк не позначаються на добробуті простих громадян.

Звичайно ж, ризики для іноземного інвестора в Україні є, і вони досить великі. У світовій інвестиційній спільноті Україна вважається країною з високоризиковою економікою, що, проте, швидко розвивається. Однак переваги українського інвестиційного клімату, передусім, значні ресурси й високі темпи зростання економіки, значно переважують. Тому навряд чи варто чекати стоку закордонного і, насамперед, російського капіталу з країни внаслідок політичних пертурбацій. Більшість інвесторів знають, куди прийшли.

Можу з упевненістю сказати, що ризики, які є сьогодні в Україні, російський бізнес не лякають. Річ у тім, що дані ризики, як політичні, так і ризики бізнес-культури, дуже схожі на ті, які є в Росії. Тому в тих ситуаціях, коли західний інвестор не зовсім розуміє, що в Україні відбувається із законодавством, з юридичними інститутами, із державними органами, інвестор російський перебуває «у своїй тарілці». Для російського бізнесу всі ризики української економіки значною мірою дисконтовані тим, що вони добре знають цю бізнес-культуру i вміють у ній орієнтуватися.

Серед найбільш значущих ризиків для іноземного інвестора в Україні я б зазначив не політичні баталії, а нестабільне й незбалансоване законодавство. Для того, щоб іноземному інвестору було легше працювати, законодавство країни повинне бути чітко структурованим. Процес структурування, вдосконалення законодавства, йде як в Росії, так і в Україні. За нашими прогнозами, цей процес завершиться протягом кількох найближчих років. Гарантією цього є той факт, що в наших країнах з’явилися великі фінансові угруповання, зацікавлені в непорушності свого бізнесу. Раніше ця стабільність і в Росії, і в Україні, досягалася прямими контактами з владою. Однак, як демонструє досвід обох країн, влада мінлива, і справжньою гарантією може бути лише чітке й несуперечливе законодавство. Саме в його створення, а не в прихід до влади тих чи інших партій, вкладатиме кошти великий бізнес.

Отже, можна констатувати, що політичні процеси в Україні не дуже сильно відбиваються на стані бізнес-простору. Компанії продовжують розвиватися, рости. І телекомунікаційні оператори служать цьому найкращим прикладом. Їм криза навіть на руку: люди більше розмовляють один з одним, вирішують питання, діляться новинами, а значить приносять телефонним компаніям додаткові прибутки. Аналогічна ситуація, наприклад, у нафтотрейдерському бізнесі: збільшена в зв’язку з кризою активність транспортних перевезень призводить до зростання прибутків виробників і продавців нафтопродуктів.

Політична криза, звичайно, може створити проблеми компаніям, чий бізнес пов’язаний з держзамовленням, або перебуває на «ручному управлінні» в тих чи інших держструктур або чиновників. Наприклад, фірми, що обслуговують держзакупки, відчувають труднощі з реалізацією договорів і надходженням коштів: чиновники не наважуються приймати управлінські рішення до закінчення кризи. На жаль, як нам відомо, призупинено фінансування з низки інвестиційних проектів, в яких беруть участь західні інвестори. Це можна пояснити більшою чутливістю західної бізнес-культури до будь-якої нестабільності, у тому числі політичної. Сподіваюся, що цей страх скоро мине, і європейські інвестори повернуться.

Щодо нашого бізнесу, то державне регулювання в телекомунікаційній галузі стосується, в основному, операційних процесів, які проходять незалежно від політичних баталій. Для фінансового інвестора, подібного «Алтімо», вплив держави на його український бізнес не критичний. Оператори, в яких ми інвестуємо, досить ефективно взаємодіють із держрегуляторами, як в Росії, так і в Україні. І ми задоволені станом справ у цій сфері.

Українські політики часто експлуатують тему «західного» або «східного» вектора України. Одні вважають, що рух країни до ЄС і НАТО призведе до розриву з Росією, інші — навпаки, що орієнтація на Росію ускладнить взаємовідносини з Заходом. Щодо позиції наших інвесторів із цього питання, то, на їхній погляд, в євроінтеграції України немає ніякої небезпеки для російського бізнесу. Більшу того, у цьому багато позитиву. Нехай Україна виходить в європейський економічний простір. Адже разом із нею туди виходить і російський капітал. З іншого боку, російські інвестори не бояться конкуренції з європейським інвесторами, які активізуються в разі зближення України з європейськими інститутами. Як уже зазначено вище, у нас дуже багато переваг. По-перше, ми розмовляємо однією мовою. По-друге, ми дуже добре знаємо, як тут робити бізнес. Тому я вважаю, що природні переваги російських інвесторів нікуди не дінуться і з європейською інтеграцією України.

Те ж стосується й СОТ. Доводилося чути політичні заяви про те, що якщо одна з наших країн вступить туди раніше за іншу, то обов’язково почне ставити їй палиці в колеса. Ця проблема надумана. Обидві наші країни йдуть у СОТ паралельними курсами. І процес цей завершиться досить швидко. Між вступом наших країн у СОТ не буде великого проміжку часу, протягом якого країни змушені будуть грати за різними правилами. А далі Росія та Україна продовжуватимуть успішне співробітництво, уже знаходячись і в СОТ.

Внаслідок вищенаведених чинників, російський бізнес бере найактивнішу участь в українській приватизації. Російських власників має більшість провідних українських компаній і підприємств. Економічні зв’язки наших країн налагоджуються і стають тіснішими. Це природний процес. Чи варто проводити якісь аналогії з економічним відродженням Радянського Союзу — невідомо. Однак на якусь досить серйозну форму економічної інтеграції наші країни приречені. Чи оформиться вона на державному рівні, чи ні — уже інше запитання.

Хочеться підкреслити й необхідність зворотного руху капіталу — зростання українських інвестицій в російську економіку. У Росії живе багато громадян України, які органiзовують там бізнес, і вкладають у нього гроші. Хоч Україна за об’ємом інвестицій в Росію займає друге місце після Казахстану, об’єм сукупних українських інвестицій в економіку Росії невеликий — усього кілька десятків мільйонів доларів. Це притому, що об’єм російських інвестицій в Україну на початок поточного року складав понад $600 мільйонів.

Ще одна важлива проблема, яка стосується напряму інвестицій. Економіки й Росії, і України, надто зациклені на проблемі енергоносіїв. Причини різні. Росія історично є постачальником енергоносіїв в Європу, тому вимушена розвивати свої енергетичні потужності. Україна навпаки, енергозалежна, і для неї гостро стоять проблеми транзиту російських енергоносіїв на Захід, а також цін на них. Говорять про нафтогазову голку, на якій сидить російська економіка, і нафтогазовий гачок, на якому висить українська. Але і в Росії, і в Україні все більша кількість інвесторів розуміє, що не можна вічно будувати на цьому бізнес.

Щодо України, то майбутнє цієї країни, що лежить на шляху з Європи в Росію, з Європи в Азію — це не сировинна економіка, а економіка інфраструктурних проектів, високих технологій. І всі ці сектори розвиваються у вас досить швидко. В умовах швидкозростаючої економіки, такої як українська, одним із найпривабливіших для інвестування є високотехнологічний сектор, у тому числі, його телекомунікаційний сегмент. Телеком-сектори економіки Росії та України багато в чому схожі. Експерти вважають, що російський ринок випереджає український на рік-два. Обидва ринки вже майже досягли насичення. Але розвиваються вони за однаковими сценаріями. Спочатку йде насичення ринку за кількістю користувачів. Друга стадія — освоєння нових послуг, мобільного інтернету, мобільного телебачення. Темпи зростання українського ринку телекомунікацій склали в минулому році 37%, що є одним із найвищих показників у світі.

Ми задоволені тим, як розвиваються в Україні наші телекомунікаційні проекти. Україна — один із найперспективніших ринків у цьому відношенні. Наприклад, згідно з опублікованим у квітні «Індексом мобільного розвитку Altimo», універсального індикатора ринкової привабливості для компаній, зацікавлених у здійсненні капіталовкладень на ринках мобільних технологій, що розвиваються, Україна займає сьоме місце у світі за інвестиційною привабливістю її телекомунікаційного сектора. Вона випереджає там такі країни, як США й Німеччина, і лише трохи відстає від Росії та Індонезії. Тобто, фактично, це свідчить про те, що Україна у світі одна з найперспективніших країн із погляду інвестицій у високі технології.