Севастопольська вода не відповідає ДОСТу

Після випадку з отруєнням води в міському водоканалі Севастополя, що висвітлювався нашою газетою («День», № 204 ), городяни стали ставитися до якості рідини, що витікає з кранів, з великою підозрою. Як встановили фахівці, не без причини. За результатами контролю мікробіологічних показників, за 10 місяців поточного року 80% відібраних проб води поверхневого джерела централізованого водопостачання Севастополя не відповідають вимогам ДОСТу. До такого висновку прийшли екологи, проаналізувавши дані про якість відібраних проб, приведені в офіційному повідомленні Севастопольської міської держадміністрації. Згідно них, вода Чорноріченського водосховища, ріки Чорної та її притоку не відповідають вимогам ДОСТ 2761-84 «Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання».

Громадські організації міста ставлять перед органами влади питання про виконання вимог положення «Про порядок проектування та експлуатацію зон санітарної охорони джерел» № 2610-82. Перевірки показують, що в сільськогосподарській зоні Севастополя, де знаходиться більшість джерел водопостачання міста, кордони зон санітарної охорони водоймищ не виведені в натуру й не позначені на місцевості. В їхніх околицях продовжується паювання земель, у межах зон охорони розширюється господарська діяльність, проводиться розорювання та незаконний випас худоби. Насправді, в околицях Севастополя джерела водопостачання й території скидання каналізаційних стоків кілька разів перетинаються. Так, із часу введення в експлуатацію Чорноріченського водосховища не виконані роботи з проведення каналізації у селах: Широке, Ново-Бобрівка, Джерельне, Россошанка, Передове, Підгірне, що межують iз зоною суворого режиму. Стічні води житлових будинків і господарських прибудов для утримування худоби забруднюють грунт, водоносний горизонт та водосховище. Більш ніж 10 років не вживаються заходи щодо будівництва двох напірних каналізаційних колекторів для перекачки неочищених стічних вод села Орлине на очисні споруди села Озерне, що спричиняє забруднення водосховища й ріки Чорної.

Севастопольська міська санепідемстанція звертає увагу органів влади й городян на те, що вода, яка постачається для підготовки на гідровузол № 3, розрахований на підготовку води з джерела другого типу, за своїми показниками відповідає третьому типу. Тобто гідровузол № 3 за своїми технічними характеристиками не може повністю очистити воду й довести її до вимог ДОСТу. Бар’єрні та очисні можливості гідровузла не розраховані на такий рівень забруднення води, що не виключає можливості аварійного припинення подачі води населенню.

Севастопольців непокоїть той факт, що органи влади відразу ж оприлюднили висновок Київського інституту гігієни й токсикології імені Медведя щодо води в гідровузлах №№1, 3, 7, де не виявлені відхилення від норм, у той же час результати аналізу проб води зі ставка-накопичувача води з ріки Байдарки досі не опубліковані. Це й дає підстави екологам Севастополя припускати, що джерелом зараження води в Севастополі є зовсім не синьо-зелені водорості, як зазначено в офіційній заяві, а зруйнована каналізація села Орлине, розташованого в Байдарській долині. Байдарська долина є регіоном основного водозабору Севастополя й на 80% забезпечує місто водою. У населених пунктах цього регіону зараз відсутня каналізація, а відходи життєдіяльності населення виводяться в річку Байдарку, а далі потрапляють в річку Чорну та до Чорноріченського водосховища. Такий стан речей зберігається вже біля двох десятиріч і природні бар’єри для нечистот, швидше за все, за цей час були зруйновані природним шляхом і відходи потрапили до водосховища. Екологи міста говорять також і про можливе зараження Чорноріченського водосховища відходами з розташованих поряд складів, військових частин, ферм та інших об’єктів.