Пiд шаленi ритми вайдако

Цієї неділі в Київському театрі оперети звучала дивна, ні на що не схожа, японська музика. Цим концертом завершилося святкування Місяця Японії в Україні. Проте це був не один місяць, а цілих два. Починаючи з вересня, у Києві відбулися змагання з бойового мистецтва айкідо, майстер- класи з орігамі й східні чайні церемонії. А під кінець — традиційна японська музика.

Початок концерту приємно здивував посол Японії в Україні Муцуо Мабучі: на відміну від деяких українських високопосадовців привітальне слово посол промовив гарною українською мовою, до того ж без папірця.

Цугароджамісен. Таку невимовна назву має один із найдревніших японських музичних інструментів. Чимось він навіть нагадує нашу українську кобзу, хоч, звичайно, розміри менші. У старовину це був інструмент сліпих музикантів, які, як і наші кобзарі, ходили від будинку до будинку, і навіть під час завірюхи продовжували грати, щоб заробити на життя. Зараз у цього інструмента в Японії, можна сказати, почалося нове життя. На ньому тепер грають рок і джаз.

Однак більш за все українським глядачам прийшовся до душі вайдако. Це дуже древній японський барабан. Вважається, що він існував ще до початку нашої ери. Проте звуки, які витягували з нього два японських музиканти, були дуже навіть сучасні. Такого шаленого ритму Київський театр оперети ще не знав... Руки музикантів з барабанними паличками (або вайдаковими) рухалися в повітрі з неймовірною швидкістю. При цьому вони ще щось жваво викрикували. Відразу пригадалися наші революційні барабани. Так і хотілося сказати: «Хлоп’ята, де ж ви були восени 2004-го...»