П’ятнадцять діб мовчання
У страху, як відомо, очі великі. Особливо, якщо цей страх обґрунтований. Очевидно, тому загадкове мовчання Президента починає викликати цілком зрозумілу нервозність у стані депутатів правлячої коаліції. Першим не витримав спікер Олександр Мороз. Напередодні очікуваного депутатами «дня Ч», коли Президент дістає право на розпуск парламенту, голова Верховної Ради вирішив підстрахуватися й виступив у ефірі Першого Національного з випереджальною заявою про незаконність цього рішення. Більше того, «якщо навіть передбачити видання незаконного указу про розпуск парламенту, то Верховна Рада цьому свавіллю не підкорилася б», — попередив він Президента.
Дивно було слухати заклики пана Мороза до законності й пошуку компромісу, коли з кулуарів Верховної Ради надходять постійні натяки на імпічмент. А звернення до виборців, бажання яких, із його слів, треба поважати, непогано було адресувати самому собі. Схоже, пан Мороз забув, що 5%, зароблених соціалістами на виборах, не в останню чергу отримані завдяки тому, що його партія асоціювалася у виборця як партія Майдану, а значить — близька до Президента. З цього погляду, заклики БЮТу до проведення нових виборів, які дадуть остаточну оцінку політику Олександру Морозу, мають певний громадянський сенс.
Але так чи інакше, виступ спікера викликав прогнозовану реакцію депутатів-нашеукраїнців. Зокрема, виступаючи вчора на ранковому засіданні парламенту, депутат від «Нашої України» Роман Зварич відмітив, що звернення О. Мороза замість того, щоб заспокоїти й зняти напругу, ще більше нагнітає ситуацію в суспільстві. «Які могли бути підстави порівнювати сьогоднішню ситуацію в парламенті з ситуацією, яка склалася на початку 90-х років у Москві? Які могли бути підстави говорити про розстріл (парламенту — Ред. ) і про свавілля, коли жодного кроку з цього приводу Президент не зробив, і вони не відповідають Конституції України? Які можуть бути підстави вимагати в глави держави порушити якраз 15-денний термін, який визначений Конституцією України, й вимагати, щоб Президент уже зараз без будь-якого обґрунтування вніс кандидатуру на посаду прем’єра?» — риторично запитав Р. Зварич спікера. На закінчення він закликав Мороза бути «більш стриманим у діях і висловлюваннях», щоб парламент міг працювати.
Але заклики «нашеукраїнця» почуті не були. Парламент продовжував нападки на Президента й проголосував за пропозицію комуністів викликати главу держави на вечірнє засідання парламенту. Озвучуючи цю пропозицію, лідер КПУ Петро Симоненко не зміг утриматися від нападок на адресу глави держави, й заявив, що «Президенту не потрібна демократія, дієздатна влада, йому треба зберегти корумпований режим і повернути родичів у владні структури». Що дало мотив представнику «НУ» Миколі Катеринчуку засумніватися в тому, що Президент відгукнеться на пропозицію депутатів. «Та манера, в якій сьогодні його запросили, нагадує виклик на килим», — прокоментував депутат. А оприлюднена після цього заява прес- секретаря В. Ющенка Ірини Геращенко про те, що Президент і не мав наміру відвідувати парламент, лише підтвердила очевидне — загрози на Президента поки що не діють.
Депутати «антикоаліції», які потрапили в зону президентського мовчання, прийняли досить абсурдний по своїй суті «антиуказ» — перед закриттям вечірнього засідання вони 239 ма голосами проголосувализа скасування постанови, якою 10 січня 2006 року відправили у відставку Кабінет Єханурова.
Що криється за мовчанням Президента? Мовчання Сфінкса або «мовчання ягнят»? І що буде після закінчення цього мовчання? Розпуск парламенту або призначення прем’єра? У Президента є ще 15 діб, відведені йому Конституцією на те, щоб зробити цей вибір. Можливо, сьогоднішній круглий стіл за участi всіх учасників нинішньої політичної кризи, запропонований учора Президентом, допоможе йому в цьому.
