Формулу варто скорегувати?
Під розмови про глобальну енергобезпеку Росія зробила все можливе, щоб у ході засідання «великої вісімки» затушувати обвинувачення в жорсткій позиції щодо України. В цьому плані дуже характерна заява президента РФ Володимира Путіна про те, що всі ціни на російський газ визначаються ринком, а не за допомогою директив.
«Я хочу, щоб це було зрозуміло, зрештою, ми покінчили з періодом, коли ми директивно призначали ціни для своїх партнерів. Це все тепер визначається ринком — більш прозорого механізму я собі уявити не можу», — заявив Путін на брифінгу в Стрельні (Санкт-Петербург). «Ціни на природний газ, тим більше російський газ, визначаються не волюнтаристськи і не в Кремлі. Вони визначаються ринком», — підкреслив Путін і, вкотре, «розсекретив» відповідну формулу: «Середньоринкова ціна минулого року плюс невеликий коефіцієнт і середня ціна на газолін плюс невеликий коефіцієнт — ціна на топковий мазут». «І газолін, і топковий мазут прив’язані до ціни нафти на світових ринках, і від нас не залежать», — підкреслив російський президент.
Але чи стане він заперечувати, що газові ціни все-таки залежать ще й від поведінки партнерів Росії? Чим вони згідливіші в питаннях газового транзиту по своїй території, тим більше у них варіантів та можливостей «узгодити» формулу.
Як пишуть у своїй книзі «Бізнес Володимира Путіна» політологи Станіслав Бєлковський та Володимир Голишев, фінансовий план російського «Газпрому» на 2006 рік складено, виходячи з ціни на газ, що поставляється Україні як плата за транзит російського газу до Західної Європи — 145 доларів за тисячу кубометрів. Це означає, що насправді Росія в найближчому майбутньому пом’якшить умови для України і погодиться на фінальну ціну в коридорі 140—155 доларів за тисячу кубометрів, а також на збільшення Україною плати за транзит до 1,75 долара за тисячу кубометрів на 100 кілометрів.
Які умови цієї поблажки? Як пояснює Бєлковський, для цього Кремлю знадобиться: а) прохання «українських друзів», до яких можна віднести як Віктора Януковича, так і Юлію Тимошенко (на думку експерта, з ними є «конфіденційні домовленості»), і б) демонстрація Україною хоча б наміру обговорити в середньостроковій перспективі питання про створення міжнародного консорціуму з управління газотранспортною системою України.
Бєлковський ніби у воду дивився. Україні нещодавно пообіцяли не чіпати газові ціни не лише в третьому, але й у четвертому кварталі. Чи це була просто жертва в інтересах успіху петербурзького саміту? Не виключено, що й на це був розрахунок. Але, думається, принципове значення для Росії мали все ж підтримані і, очевидно, не без санкції українського керівництва, розмови про газотранспортний консорціум. Новий глава «Нафтогазу України» Олександр Болкісєв минулого тижня про них журналістам нехай неохоче, але все-таки досить детально розповів.
Радість з цього приводу виразно проявилася в постсамітних виступах у Стрельні голови мінпроменерго РФ Віктора Христенка. Він, виявляється, навіть розраховує на швидкий прогрес у переговорах, які стосуються створення консорціуму. «Необхідно виробити законодавчі норми для забезпечення діяльності цього консорціуму», — нав’язує він Україні свою позицію. (Чи, можливо, він уже отримав якісь запевнення?). «Зараз, коли будуть зрозумілі партнери по переговорах, буде більш зрозумілою їхня позиція», — сподівається Христенко, маючи, очевидно, на увазі формування нового українського уряду. «Для нас як постачальника важливо розуміти стан та можливості ГТС України для забезпечення надійних поставок газу європейським споживачам», — стверджував голова мінпроменерго РФ.
Але при цьому він, здається, абсолютно забув, що в сучасному світі аналогічні вимоги пред’являються й до Росії. «Ми з задоволенням ратифікуємо договір щодо Енергетичної хартії, але після успішного завершення переговорів щодо протоколу по транзиту», — обіцяв Христенко і уточнив, що характер контрактів на поставку енергоресурсів, які доцільно підписувати на довгостроковій основі, не відповідає характеру контрактів на транзит енергоресурсів, який зараз «стимулює розвиток короткострокових відносин у сфері транзиту».
У цьому плані напередодні саміту в Петербурзі дуже добре прозвучала адресована йому заява України про те, що вона відкидає використання енергетичних важелів як засобів політичного тиску, а також підкреслює свою надійність як держави, яка здійснює транзит енергоносіїв. Що й говорити, Україна грамотно побудувала свій месидж «вісімці». Питання в тому, чи було його як слід прочитано...
