Iталійський страйк по-українськи

Минулого тижня глава Фонду держмайна України Валентина Семенюк заявила, що коаліція «Нашої України» та Партії регіонів призведе до продажу понад 90% заборонених до приватизації об’єктів. «Почнеться продаж того, що заборонено. Перелік об’єктів, заборонених до приватизації, буде «роздерибанений», — прогнозує народний депутат-соціаліст й одночасно головний приватизатор країни. І річ тут не стільки у спробі перешкодити чужому варіанту коаліції, скільки в ідейній установці про шкоду приватизації як такої, якої не може не дотримуватися пані Семенюк.

Відповідно, такий виходить і результат. Надходження в держбюджет від приватизації (без урахування регіонів) від початку року, станом на 2 червня, становили лише близько 93 мільйонів гривень, тоді як згідно з плановими показниками на рік бюджет країни повинен отримати від продажу держмайна понад два мільярди гривень. Як бачимо, цифри непорівнянні. Більш того, Семенюк постійно націлена на те, щоб припинити, обмежити і навіть узагалі підвести риску під приватизаційними процесами. На її думку, в Україні в державній власності залишилося 22% об’єктів, повідомляв нещодавно «Росбізнесконсалтинг». «Це критична межа для економіки, — вирішила вона й одразу ж запропонувала відповідні заходи. — Саме тому зараз гостро стоїть питання про альтернативні джерела наповнення бюджету, не пов’язані з подальшим продажем держвласності».

Експерти дедалі частіше зазначають, що ФДМ перетворився на орган із протилежними функціями — замість приватизації Семенюк постійно заявляє про початок реприватизаційних процесів. Список «жертв» Фонду зростає — мало не стосовно всіх приватизованих протягом останніх кількох років підприємств ФДМ висував претензії до приватних власників (НПК «Галичина», Чорноморський суднобудівний завод, «Оріана» і навіть «Mittal Steel Кривий Ріг»).

У нас немає достатніх підстав для того, щоб звинувачувати голову ФДМУ в навмисному погіршенні інвестиційного клімату в Україні, але об’єктивно все робиться саме в цьому напрямі. Замість того, щоб створювати адекватні умови та прозорі схеми у відносинах між інвесторами й державою, Фонд — хоче він того чи ні, — просто відлякує інвесторів від України. Хвиля реприватизації, яка виходила також і з будівлі по вулиці Кутузова, суттєво знизила потенціал інвестиційного ринку країни. Адже не є таємницею, що приватизація любить тишу, і ніщо так не діє на інвесторів, як скандальні заяви, а тим паче — похідні від установи, яка відає приватизацією.

Дивно, що всього цього начебто не бачить Президент, політика якого спрямована на всіляке залучення інвестицій, створення в країні відповідного клімату, а за кордоном — привабливого образу України. Утім, цілком можливо, що в ході нинішніх коаліційних переговорів Президент уже усвідомив, що голову ФДМ, як і кандидатів на посаді силових міністрів, він повинен призначати сам, не передовіряючи цю справу політичному коаліційному торгу при формуванні нового уряду. Тому Семенюк, схоже, має дуже скромні шанси залишитися керівником ФДМ.

Якусь роль у цьому, мабуть, відіграла й перевірка діяльності Фонду, проведена Рахунковою палатою за підсумками минулого року. Колегія РП, звісно, відзначила торішній успіх, коли в держбюджет виключно завдяки приватизації «Криворіжсталі» надійшло 20,7 мільярда гривень, а також деякі інші досягнення Фонду на ниві різних зборів із держпідприємств (що, на думку промисловців, суттєво ускладнило їхню роботу та розвиток). Проте Рахункова палата виявила й істотні недоліки. Визнана недосконалою система розрахунку Фондом державного майна прогнозних надходжень від плати за оренду державного майна, що не сприяє належному плануванню надходжень при складанні проекту держбюджету. Представники Фонду в 2005 році не брали участі в зборах акціонерів близько 40% підприємств із державною часткою власності, що, на думку аудиторів, не дало змоги налагодити захист державних корпоративних інтересів на цих підприємствах. Не досить повно, за висновком РП, здійснював Фонд і аналіз діяльності відповідальних представників держави на підприємствах, де були його корпоративні права.

Знаходять системні проблеми в роботі ФДМУ і багато експертів. Так, голова правління міжнародного фонду «Відродження», директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський вважає, що «з одного боку, ФДМ є заручником тієї невизначеності, що розвивається в країні, а з іншого — і його керівництво не демонструє свого розуміння стратегії розвитку: а) приватизаційного процесу в країні та б) реальної й ефективної стратегії управління державними корпоративними правами». Бураковський називає «неправомірними та непродуманими» заяви ФДМУ, які негативно вплинули на формування інвестиційного клімату в Україні та не сприяли підвищенню довіри до України на міжнародній арені. На думку експерта, ФДМУ «перебуває під дуже сильним впливом політичної ситуації, що складається в країні» та «не демонструє завзяття для того, щоб стати справді самостійним органом». «Я вважаю, — каже експерт, — що давно настав час розділити функції приватизації й управління державними підприємствами, які зараз має ФДМ». Він також зазначає, що «призначення Семенюк було багато в чому політичним призначенням, і, на жаль, тут є питання, пов’язані з непрофесіоналізмом і нерозумінням тих глибоких економічних процесів, що відбуваються в усьому світі, й Україна не є виключенням».

Директор Міжнародного інституту приватизації й управління власністю та інвестиціями Олександр Рябченко вважає, що ФДМУ на чолі з Семенюк цього року не зможе забезпечити наповнення бюджету за рахунок приватизації: «Перспективи отримання (планових. — Ред .) двох мільярдів цього року мінімальні. Доходи до бюджету будуть, але вони абсолютно не зрівнянні з двома мільярдами. А от приватизаційна складова взагалі упущена: нова програма приватизації не прийнята, ідеологія сучасного етапу приватизації навіть не розроблена у формі проекту, і тому Україна має шанси багато продавати, але для цього ще нічого не зробила...». Як зазначає Рябченко, після «Криворіжсталі» жодного випадку «значущої для України приватизації не було». І це, на його думку, «головний мінус». Рябченко прогнозує, що «запланованих для бюджету грошей цього року не отримають, оскільки жоден такий об’єкт цьогоріч не готується на продаж». Відсутність приватизаційних конкурсів, що розраховані на прихід великих інвесторів, є, на думку Рябченко, головним недоліком ФДМУ, очолюваного Семенюк. Водночас експерт каже, що Семенюк ніколи не приховувала своїх поглядів противника приватизації стратегічно важливих підприємств... «Інша річ, — констатує Рябченко, — що сьогодні країна вимагає іншого підходу. Їй потрібні великі інвестиції, а для цього необхідно відкривати українські підприємства для інвестування».

Політичний аспект у діяльності Фонду відзначає і директор інституту національної стратегії Кость Бондаренко. На його думку, ФДМ зараз намагається стати інструментом політичного впливу, а керівництво фонду через свою політичну заангажованість («Семенюк поставлена на цю посаду як політична особа, але не як професіонал») дуже часто робить заяви, які лежать не в господарській площині, а саме в політичній. Цим, як вважає Бондаренко, можна пояснити заяви про можливий перегляд результатів продажу «Криворіжсталі» та нинішні події навколо НЗФ й інші моменти. «Мені здається, — зауважує Бондаренко, — що в цьому випадку Семенюк виступає більше як член Соціалістичної партії, аніж як голова державної структури, що має займатися приватизаційними процесами». Перманентно чутні заяви Семенюк про реприватизацію експерт називає «платівкою, яку вона ставить знову і знову» та вказує, що «гра в реприватизацію лежить у площині соціалістичної ідеології». «Але я не вважаю, — робить висновок Бондаренко, — що реприватизація може позитивно впливати на міжнародний імідж України й інвестиційний клімат у країні». Експерт також зазначає, що навряд чи посада глави ФДМУ буде винесена за рамки переговорного процесу про створення коаліції, і впевнений, що «нарешті на цю посаду повинна прийти людина, яка розумітиметься на тому, як функціонують підприємства, чому держава багатіє та які наслідки може мати та чи інша заява як для економіки України, так і для бюджету».

«Відмовою від системної роботи з приватизації» називає глибинну суть роботи ФДМУ під керівництвом Семенюк президент Центру економічного розвитку, радник Президента України Олександр Пасхавер. «Наскільки я розумію, жоден великий об’єкт не був проданий, — каже він. — Це відповідає політиці голови Фонду — противника великої приватизації». Пасхавер зазначає, що ФДМУ, згідно з політикою його керівника, працював з упором на порядок, на законність. «Притому, — уточнює експерт, — що законність часто використовується як спосіб, відомий під назвою «італійський страйк», тобто паралізує роботу». «Я не уявляю собі, як план, згідно з яким до бюджету має бути внесено два мільярди гривень (від приватизації. — Ред .), буде реалізований», — засмучується радник Президента. Він також відзначає «виключно деструктивну роль» мотивів «несправедливості, які потім оформлюються як порушення процедур, просто руйнуючи інвестиційний клімат». Зазначаючи, що «в рамках своєї ідеології Семенюк діє чітко», Пасхавер каже, що зараз час ремонтувати економіку, а не експлуатувати її в соціальних цілях. Саме тому права політика зараз, на його думку, життєво необхідна нашій економіці, як хороше лікування хворій людині.