Думки без кордонів

Що день прийдешній нам готує? Це споконвічне питання сьогодні не може залишити байдужими всіх українських громадян, хто відчуває свою відповідальність за долю держави і вірить в успішність її розвитку.

«Український клуб» пропонує читачам «Дня» спільно пошукати відповідь на це питання, долучившись до дискусії про майбутнє України, обговорити наші пропозиції і висловити своє бачення актуальних завдань, системних проблем і стратегічних пріоритетів державної політики на нинішньому етапі.

У житті будь-якого суспільства настає складний перехідний момент, коли у кожного члена цієї соціальної спільності виникає майже інтуїтивне розуміння вичерпаності попереднього історичного етапу. Відчувається необхідність змін, росте потреба негайно прийняти рішення, зробити вибір нового шляху і нових засад для розвитку.

На жаль, часто буває, що до цього життєвизначального моменту суспільство і влада приходять непідготовленими. Владі не вдається забезпечити неконфліктну і позитивну наступність політики, а в суспільстві відсутній консенсус щодо майбутнього країни. Тоді неминуче виникає конфлікт суспільних очікувань. Накладений на гостру і часом безкомпромісну боротьбу за владу, він провокує глибокі і системні кризові явища в політиці, економіці і соціальній сфері. Системна державна політика підмінюється голосними, але беззмістовними деклараціями, а місце стратегій міцно займають «прості істини», що призначені не мислячим громадянам, а ідеологічним прихильникам.

У результаті на всіх рівнях соціальної структури росте відчуженість і недовіра — від еліт, у тому числі регіональних, політичних, професійних, до окремих громадян. Розриваються комунікативні зв'язки, звужується простір для діалогу.

Саме в такій ситуації виявилося українське суспільство і держава наприкінці 2004 року. Тоді 1 грудня 2004 року і народився «Український клуб».

Протягом десяти днів експерти — політологи, економісти, соціологи — працювали в режимі інтелектуального марафону. На порядку денному експертних семінарів стояв широкий спектр гострих і насущних проблем, які переживало в той час українське суспільство. Тематику перших засідань диктувало саме життя і події, що розгорталися буквально «за вікном».

Як знайти вихід з політичної кризи? Що принесе Україні політична реформа? Якою бути Україні — унітарною чи федеративною? Які механізми формування і пріоритетні завдання для нового уряду? Ось лише невеликий перелік питань, що обговорювалися на перших засіданнях «Українського клубу».

У ті бурхливі дні основним завданням було перебороти замкненість політичного простору, не дати ідеологічним стереотипам узяти гору над здоровим глуздом та інтересами країни.

Для пошуку виходу з глухого кута необхідна була, насамперед, суспільна ініціатива, незаангажована, компетентна і зважена оцінка всього комплексу політичних, управлінських та інформаційних антикризових заходів. Тому так важливо було організувати відкрите колективне обговорення саме в експертному середовищі. З цією метою і створювався «Український клуб» як незалежна експертна структура.

Ініціаторами створення цього нового діалогового майданчику виступили українські експерти: А. Єрмолаєв, В. Лупацій (ЦСД «Софія»), В. Фесенко (Центр прикладних політичних досліджень «Пента»), Є. Копатько (Донецький інформаційно-аналітичний центр), К. Матвієнко, С. Дацюк (Корпорація стратегічного консалтингу «Гардарика»), А. Литвиненко (політолог).

Із суті потреб виник і організаційний формат. Клуб не став закритою структурою або формалізованою організацією, що діє відповідно до статуту, й має свого керівника і підлеглих. У таких умовах забезпечити відкритість, а головне, ефективність і змістовність роботи цієї діалогової площадки було б неможливо. Тому основними принципами діяльності «Українського клубу» стали відкритість, колегіальність і добровільний характер участі.