За реформу «сплачено»

Реформувати українську систему загальної середньої освіти давно пора. Але, як відомо, саме на освіту бюджетних грошей часто бракує. Тому ще восени 2005 року уряд підписав кредитний договір із Міжнародним банком реконструкції та розвитку: світ дасть Україні грошей для створення однакового доступу до якісної шкільної освіти. Договір набув чинності в лютому нинішнього року, і скоро українські школи отримають понад 86 млн. доларів.

Попри досить великий розмір кредиту, вчора на прес-конференції міністр освіти Станіслав Ніколаєнко зазначив, що витратити на заявлені цілі доведеться щонайменше вдвічі більше за надану суму. «Ще десять мільйонів дає уряд, але цього мало, — пояснює міністр. — Тільки минулого року на ремонт сільських шкіл й інформатизацію ми витратили близько 150 мільйонів гривень, тобто приблизно третину суми, яку тепер дає банк».

За підрахунками міністра, близько 12 мільйонів доларів підуть на професійний розвиток педагогів й інститути післядипломної освіти, понад 20 млн. — на розробку нових підручників, їх видання, а так само на чергове реформування навчальних програм. Передбачається, що цього вистачить на інформатизацію понад 500 шкіл (переважно сільських), з урахуванням купівлі програмного забезпечення та різноманітного навчального обладнання українського виробництва. До цього ж бюджету будуть внесені витрати на зовнішнє тестування, яке вже цього навчального року стане масовим. Основну частину суми — близько 64 млн. — в міністерстві планують витратити на управління ресурсами, зокрема на оптимізацію нинішньої мережі шкіл і створення приблизно 600 сучасних базових шкіл.

Утім, кредитний договір передбачає гнучку систему фінансування: перший внесок у розмірі 86 мільйонів розрахований на чотири роки. У перерахунку на потреби українських шкіл цього мало: необхідно не лише реформувати і без того багатостраждальні навчальні плани, а й також переробити власне школи та внести корективи в підготовку вчителів. Скажемо прямо: тільки побудову 600 базових навчальних закладів буде вкрай важко вкласти в 20 мільйонів. За словами міністра, будувати почнуть не одразу. Українські виробники та міжнародні експерти, а також створена із нагоди кредиту наглядова рада, вживуть заходів, щоб нові будівлі й обладнання відповідали європейським стандартам і при цьому були недорогими. Чи не доведеться скупому платити двічі, міністр у своїй доповіді не уточнив. Утім, якщо все піде за планом, то всього за десять років кредитування українська освіта отримає близько 350 млн. доларів. Повертати цю суму Україна почне тільки через п’ять років.

Але проблема в іншому: за минулі роки в школах нагромадилося стільки важкорозв’язних проблем, що вирішити їх за рахунок українського бюджету не здається можливим. За словами Станіслава Ніколаєнка, із законодавчо передбачених 10% ВВП, які повинні витрачатися в сфері загальної середньої освіти, за останні кілька років ці відрахування ледве досягали 4—5%. Цього року вже легше: відсоток «освітнього» ВВП становив близько 7%. Однак обійтися без кредиту неможливо.

Нагадаємо, що впродовж останніх п’яти років в Україні були закриті або зведені майже 600 шкіл — через відсутність учнів. I хоча кількість першокласників із кожним роком зменшується, вже через три-чотири роки міністр чекає поповнення лав першокласників. Що ж, сподіватимемося, що діти покоління «бебі-буму» прийдуть вчитися в найкращі школи.