Пані губернатор

Призначення на початку тижня Iрини Синявської на посаду голови Житомирської облдержадміністрації (після того, як це крісло залишив Павло Жебрівський) було достатньо прогнозованим — вона справедливо вважалась найближчим помічником останнього ще з часів попередніх парламентських перегонів, які він виграв у Бердичівському одномандатному виборчому округу, а після перемоги Віктора Ющенка — на позиції заступника керівника області. У регіональній організації Народного союзу «Наша Україна» I.Синявська стала (і поки залишається) заступником тепер уже екс-губернатора. Вочевидь, тому її кандидатура і була запропонована Президенту. Таким чином, Iрина Синявська стала другим губернатором-жінкою в історії України. «Першість» належить нинішньому керівнику Дніпропетровської області Надії Дєєвій, яка була призначена на посаду у середині листопада.

Хоч із вуст скептиків, уже прозвучали застереження. Мовляв, область із великим сільськогосподарським потенціалом мав би очолити аграрій за фахом, а не колишній педагог. Подібні міркування можна було б визнати обґрунтованими, якби не один факт: саме за керівництва вихідців із аграрного сектора, які очолювали Житомирщину, ця галузь в області занепала до крайньої межі. Сама пані губернатор в бесіді з «Днем», яка відбулась вже після її призначення на цю посаду, висловила переконання, що керівник не обов’язково повинен бути вузьким фахівцем, а передовсім — хорошим менеджером. Утім, за її власним визнанням, простіше їй було працювати саме в гуманітарній сфері, в якій вона пройшла шлях від піонервожатої до заступника міського голови мiста Бердичева із соціальних і гуманітарних питань. (Ці ж напрямки були передані під її опіку в облдержадміністрації). Якщо додати досвід, якого набула I.Синявська беручи участь (і очолюючи деякі з них) у міжнародних проектах iз гендерних питань, боротьби з насильством в суспільстві, «соціальну» компетентність нового голови Житомирської облдержадміністрації навряд чи можна заперечити. В іпостасі віце-губернатора вона виявила неабияку сміливість, узявшись разом із П.Жебрівським за скорочення на Житомирщині чисельності малокомлектних сільських шкіл. Політичні опоненти нової влади не втратили нагоди для жорсткої критики цих заходів. Утім, у медичній галузі великих здобутків не було помітно. I.Синявська визнає, що дуже гострими залишаються проблеми з розповсюдженням туберкульозу, СНIДу. На думку багатьох практикуючих лікарів, це сталося насамперед тому, що керувати медициною в області продовжують люди практично зі «старої обойми».

Не дивно, що серед пріоритетів нового губернатора, про які вона вже встигла заявити, на чільному місці стоїть розвиток соціальної сфери. Щоправда, кардинальних поворотів курсу, за її словами, не відбудеться, оскільки в області змінилися тільки адміністратори, а не політика. У «Стратегії розвитку Житомирщини на 2006—2010 роки», яка розробляється зараз, закладаються плани перетворення області на територію європейського способу життя. На селі навколо успішно працюючих підприємств мають бути створені життєздатні територіальні громади з розвинутою соціальною інфраструктурою.

Щодо особистих цінностей, як їх визначає сама пані Iрина, то вона дуже не любить (і боїться) зрад і розчарувань, не хоче мати для цього привід з боку членів своєї нинішньої команди. Але майже одночасно з її останнім призначенням, виконуючим обов’язки віце-губернатора став Володимир Матюшенко. Він був заступником колишнього голови облдержадміністрації Антона Малиновського, чиє ім’я у 1997 році пов’язували з гучним скандалом навколо так званого закладу земель і лісів області під сумнівні міжнародні зобов’язання, оформлені в цінних паперах. На запитання автора, чи не вбачає стосовно цього проблеми, новий губернатор відповіла, що сам В.Матюшенко запевнив її, що не мав до того скандалу непричетний, а не довіряти йому зараз немає підстав.

На інше запитання «Дня», чи не стане вона черговим тимчасовим губернатором, I.Синявська сказала, що сподівається працювати довго, аби втілити намічені великі плани. При цьому вона звернула увагу — з початку нового року (а це означає, що і після парламентських виборів, коли глава уряду може змінитися) призначати голів облдержадміністрацій буде прем’єр-міністр, але звільняти, як і зараз, тільки Президент. Тобто доля нинішніх губернаторів в значній мірі залишатиметься в руках глави держави. Що обіцяє після березня 2006 року багато несподіваних колізій в управлінні регіонами. I не тільки на Житомирщині.