Як дорослі

Минулих вихідних у Києві пройшов конкурс «Міні-міс і Міні-містер України-2005». Усі учасники отримали титули. Після нагородження лауреатів відбувся гала- концерт. Переможцями в молодшій групі стали Софія Гречан (Полтава) і Владислав Крючков (Львів), у середній — Владислава Шпонько (Дніпропетровськ) і Андрій Андрусів (Нікополь), у старшій — Ольга Сербалюк (Кам’янець-Подільський) і Емір Гонбаров (Одеса). Діти змагалися в привітанні в національних костюмах, талантах — хореографії або вокалі, копіюванні естрадної зірки й авангардному костюмі. Зовнішні дані учасників, як стверджують організатори конкурсу, жодного значення не мали.

Якщо ж говорити не про цей конкретний конкурс, а про дитячі конкурси взагалі, то участь у них може бути небезпечною для дитячої психіки. По-перше, звичайно, не найкраще впливає на дитину сильне хвилювання. І особливо страх не виправдати надій батьків. Адже найчастіше саме дорослі вирішують, брати участь їхній дитині в конкурсі краси чи ні. «Дитина може почати думати, що від її перемоги чи поразки залежить батьківська любов, — розказує психолог Ірина Жданова. — Уявляєте, який стрес для неї — співати й танцювати, намагаючись заслужити любов батьків». Зі страхом перемоги чи поразки, щоправда, можна вельми успішно боротися. Так, наприклад, у вже згаданому на початку тексту конкурсі титули отримали всі без винятку учасники. Таким чином, відчуття перемоги залишилося в усіх дітей. А ось із батьківськими амбіціями доволі часто складніше боротися. Найнебезпечніші батьки, які намагаються втілити в життя власні нереалізовані мрії. Наприклад, мама свого часу не стала королевою, і тепер вимагає цього від доньки. За спостереженням одного журналіста, після конкурсу «Маленька міс світу- 2000», який відбувався в Скадовську, мами переможниць намагалися приміряти їхні призи (наприклад, норкові шуби).

Отримання красивого титулу може викликати в дитини «зоряну хворобу». Красивих дітей рідні обожнюють, звичайно, й поза конкурсами, але перемога може загострити дитяче самолюбство до краю. «У дитячих конкурсах краси дуже багато мінусів і дуже багато небезпечного. І якщо вже такі заходи проводяться, то вони повинні обов’язково контролюватися професійними психологами та педагогами, — відзначає доктор психологічних наук, професор КНУ ім. Т. Шевченка Наталя Максимова. — Дитину можна правильно підготувати й до першого місця, й до останнього, але зробити це під силу лише професіоналу».

Окрема історія — хабарництво на конкурсах як дитячої, так і дорослої краси. «Чоловік моєї подруги заплатив кругленьку суму за перемогу їхньої доньки в одному з регіональних конкурсів краси, — розказує Ірина Жданова. — Тут усе вже давно зведене не до оцінки талантів дітей, а до оцінки добробуту їхніх батьків». А Наталя Максимова особисто чула, як після одного з конкурсів батьки разом із дітьми обговорювали нечесне суддівство, й розмірковували над тим, хто кому та скільки дав «на лапу», що б перемогла настільки сіра та непомітна дівчинка. Можливо, знайомство дитини з корупцією варто б відкласти на психічно безпечніший період життя...

Проте, незважаючи на всі можливі небезпеки, дитячі конкурси краси проводять і проводитимуть. Сьогодні це модно. І глибинного значення в таких заходах ніхто не шукає. Діти копіюють дорослих — їм це властиво. А дорослі з задоволенням бачать у своїх нащадках себе.