Еволюція романсу

13 квітня в Національній філармонії України відбувся вечір українського романсу. Це була нова ініціатива Олега Скрипки у рамках етнічного фестивалю «Країна Мрій». «Існує теза, що наша традиційна народна пісня — суто сільське явище, — говорить лідер «ВВ». — Наче в Україні й не було міської культури. Але вона була і є, тільки той-таки український міський романс залишається на інформаційній периферії. Якісь пісні ми досі співаємо, але не знаємо, що це українська класика».

У програмі концерту прозвучали твори початку XVII — кінця ХХ століть. Це була своєрідна еволюція романсу. Ніна Матвієнко у супроводі ансамблю старовинної музики Костянтина Чечені виконала світський кант «О, розкошная Веніро» і пісню на слова Григорія Сковороди «Стоїть явор». Гурт «Гуртоправці» продемонстрував фольклоризацію романсу. За словами керівника колективу Ірини Клименко, колись на вечорах у шляхетських маєтках цей жанр виконувався у супроводі музичних інструментів. А в народі ж його співали у кілька голосів. На Лівобережжі він умовно поділявся на жіночий, який здебільшого був про кохання, та чоловічий — на патріотичну тематику, хоча чоловіки також співали про любов. У 30-х роках чимало творів iз патріотичних ставали любовною лірикою. Як приклад, слова «Моя країна — ти мій раю» переробляли на «Моя дівчина — ти мій раю».

Тарас Компаниченко на кобзі Остапа Вересая у супроводі скрипаля-віртуоза Сергія Охрімчука зіграв прекрасні романси: зі збірки Степана Вагановського «Занехайти мене» (XVII cт.), Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» (XVIII cт.), українського модерніста Василя Пачовського «Забудь мене» (поч. ХХ cт.). Хоч Тарас безліч разів співав у замках, музеях, костелах, лютеранських кірхах Європи, у Національній філармонії України сольно він виступав вперше!.. Дебютував тут і Олег Скрипка з ВВ-шними — «Країна мрій», «Хвилі Амура» та народними піснями: «Не питай», «Ой, у вишневому саду»... Торік вийшов його сольний альбом «Відрада», витриманий саме у романсовому стилі. А ще Олег переклав українською мовою романс «Очи черные» Євгена Гребінки і вперше (!) виконав його!

«Очи черные» — однa з найпопулярніших пісень у світі, якому належить рекорд за частотою звучання у ХХ столітті! Оскільки вона написана російською мовою, її часто відносили до російської культури. Однак в Україні російською поезії писали Опанас Маркевич, Василь Капніст, Тарас Шевченко, як і, до речі, польською у XVI—XVIII століттях — Данило Братковський, Петро Могила, Пилип Орлик... Як вважає лідер «ВВ», час повертати свою історію.

На завершення концерту прозвучали твори українського композитора Валентина Сильвестрова у виконанні співачки Ніни Галактенко. А після закінчення вечора у фойє філармонії грав зразково-показовий оркестр Збройних cил України і танцювали курсанти військового ліцею імені Івана Богуна. А хто хотів — приєднувся. За словами Тараса Компаниченка, так відпочивали українці з шляхетських родин на початку минулого сторіччя. Наприклад, у містечко Боярка, що під Києвом, у заміські будинки до друзів приїжджали Леся Українка, Микола Лисенко, який там навіть написав увертюру до опери «Тарас Бульбa», Борис Грінченко... Вони розважалися, прогулювалися під музику духового оркестру.

Отже, проведення вечора українського романсу — це передусім привернення уваги до еволюції, хронології і різноманіття цього жанру. А також спробa виробити стиль і смак у сучасної еліти, звертаючись до найкращих зразків шляхетсько-дворянських зібрань кінця XIX — початку ХХ століття.