I це все про неї...

Мовою кольору — це була «епоха півтонів, у якій домінує сіра тональність», тому вона закінчилася помаранчевою революцією. Мовою астрології — «епоха «левів» iз лисячими звичками або епоха лисиць, що наділи левові маски». Мовою психології — «епоха цинічного романтизму, коли красиві ідеали були пов’язані з володарюванням тих, хто ці ідеали представляв від імені суспільства». Мовою держуправління — «епоха антикризової державності, де антикризова політика була орієнтована на запобігання зовнішнім загрозам при ігноруванні зростаючих внутрішніх загроз». Мовою радянської пропаганди — «епоха освоєння цілинних і перелогових земель». Мовою театрального мистецтва — «епоха політики великої імітації, бо імітувалися демократичний розвиток, європейський та євроатлантичний вибір». І, нарешті, мовою загальнолюдських цінностей — «епоха безпринципності як принципу внутрішньої й зовнішньої політики».

Це лише невелика частина тих метафоричних і афористичних визначень, якими вчорашні учасники «круглого столу» в редакції «Дня» — політологи Володимир Фесенко, Андрій Єрмолаєв, Вадим Карасьов і соціолог Євген Головаха — намагалися охарактеризувати минуле десятиліття, так звану епоху Кучми. Щоправда, під час бесіди всі її учасники зійшлися на тому, що «епоха» — надто гучна назва для часу правління екс-президента. Детальну версію розмови про цей неоднозначний і дуже важливий період в історії незалежної України, його етапи й наслідки, про феномен Леоніда Кучми та «кучмізм» як явище читайте в найближчих номерах «Дня».