В очікуванні інвестицій

Проблема інвестування української економіки цими днями засяяла новими фарбами — обговорювати її взялися в площині переходу державної влади. «Державні органи не сприяють розвитку інвестиційного клімату в країні, — заявив, маючи на увазі уряд, що закінчив свою роботу, заступник голови комітету Верховної Ради з питань бюджету Валерій Асадчев. — Ось уже кілька років кількість інвестицій тримається на рівні 1—1,2 млрд. доларів на рік, чого аж ніяк не достатньо». На його думку, зараз у країні високий рівень інвестиційного очікування — все залежить від дій нового уряду. Люди, каже Асадчев, сподіваються, що, можливо, він перестане займатися узаконеним рекетом і дасть можливість безперешкодно вкладати гроші.

З надією на це на конференції, присвяченій розвитку інвестиційного клімату в країні, особливу увагу приділяли пріоритетам держполітики на фондовому ринку. Щоправда, оцінювати його стан як благополучний ніхто не наважився. «Наш фондовий ринок ще не став локомотивом економіки, яким він повинен бути в ідеалі, — заявив заступник голови комітету з питань фінансів і банківської діяльності Віктор Капустін. — Він не дозволяє грошовим коштам безперешкодно циркулювати в економіці та не дозволяє нашій країні стати справді державою з ринковою економікою». За даними голови Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку Анатолія Балюка, в країні зараз 777 торговців цінними паперами, 3 депозитарії, 90 компаній з управління активами, 8 фондових бірж і 2 торгово-операційні системи, тобто, за якісними характеристиками, ринок досить розвинений. Виникає закономірне запитання: що ж заважає йому бути ефективним?

Можливих причин цього кілька. Зі слів Віктора Капустіна, дуже важлива проблема неучасті банків в емісії цінних паперів і торгівлі ними. Це одночасно заважає й розвитку банківської системи, не дозволяючи їй нарощувати капітал, і розвитку фондового ринку, для функціонування якого необхідна участь банків. На думку генерального директора компанії «Concorde Capital» Ігоря Мазепи, роль фондового ринку недооцінена широкою громадськістю — його просто не розглядають як спосіб отримання капіталу.

Але більшість вбачає проблему в українському законодавстві, що не дає можливості ефективно розвиватися фондовикам. Як позитив виділяють лише закони «Про іпотеку» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Але, зрозуміло, що їхнього потенціалу недостатньо для створення законодавчого поля, близького до європейського. На думку Валерія Асадчева, 90% нашого законодавства, що стосується фондового ринку, потребує реформування. Але Верховна Рада у своєму теперішньому складі не може цього зробити. З його слів, щоб можна було нормально працювати, вона повинна переукомплектувати свій склад і переглянути принципи роботи — тільки тоді ми наблизимось до європейського ідеалу.

Конференція не оминула увагою й проблему приватизації. Заступник голови ФДМУ Євген Григоренко, зокрема, заявив, що факт знаходження 50% підприємств у руках держави позбавляє Україну можливості стати країною з ринковою економікою. Тому приватизації не тільки не треба згортати, а навпаки варто прискорити її темпи, починаючи з невеликих об’єктів. Тільки так, на його думку, можна буде скоротити (з 1,5 тисячі до ідеальних 300—400) кількість підприємств, у капіталі яких держава має свою частку. Інші, на думку Григоренка, треба продавати або поступитися пакетом акцій іншим акціонерам. Так з’явиться більша кількість сильних учасників фондового ринку. «Державні пакети акцій постійно розбазарюються, — заявив у свою чергу А. Балюк. — Треба влаштовувати торги, з яких кожен охочий зможе купити собі акції. Такі дії принесуть нам і прибуток, і перспективи розвитку».

Отримав свою частку уваги й багатостраждальний бюджет-2005. Про те, що його треба зробити реалістичним, говорили всі. «Ми останні роки живемо в якомусь віртуальному світі, — наголосив Валерій Асадчев. — Макропоказники не збігалися з реальними показниками бюджету, про що ми дізнавались наприкінці року. Якщо ми зараз порушимо (бюджетний. — Авт. ) баланс, то вже не зможемо вибратися з-під боргової піраміди. Звичайно, скорочувати наявні соціальні виплати вже не можна, але прийняття нових треба відстрочити на тривалий термін».

Наведенню порядку в бюджетній сфері, на думку учасників конференції, допоможе прийняття бюджетного кодексу. Згідно з ним, держава також зможе стати повноцінним гравцем на ринку інвестицій і стати першим інвестором там, де приватний бізнес ще побоюється працювати. Наприклад, у сфері мікрокредитування, розробивши умови, схеми та забезпечивши низькі ставки. Потім, уже уторованою доріжкою, зможуть піти приватні компанії.