Тяжіння до... кольору

Шаман і чарівник. Із прекрасним почуттям гумору. Голландським, але українцю, проте, зрозумілим. Із рослинами — на «ти» й «ви» одночасно. На «ти» — бо в його руках різноманітна зелень, яка часом «сперечається» одна з одною, перетворюється на одне, що радує око й душу, гармонійне ціле. На «ви» — через те, що квіти й усіляка рослинність загалом — його Бог, джерело натхнення, в кінці кінців — можливість зайняти свою життєву нішу. «Якби я не став флористом, — каже голландець Мартін Ван Берген, — я би обрав іншу креативну професію». Але не будь- яку — одразу обмовляється він. Скульптором, художником, архітектором — не був би ніколи. А кухарем — навіть цілком можливо. Мартіна цікавить будь-яка творча діяльність, що базується на принципі «народження — смерть». Ретельно «споруджуваний» кулінаром торт у результаті з’їдять. Не менш трудомісткий процес створення Букета закінчиться приблизно тим самим: через кілька днів або тижнів квіти зів’януть.

Вельми по-філософськи. Голова, «обтяжена» знаннями, схильна, як відомо, приумножувати смуток... Проте руки Ван Бергена, попри все це, творять радість. Береться, наприклад, дуже і дуже «easy looking» (проста на вигляд) ніжно-бузкова фрезія. Її стебла загортають у глибоко-зелене листя кордиліни. Додайте до цього... бузкові пластикові палички для прочищення люльок. І, як особливий акцент, — дві фіолетові квітки орхідеї. Готове: з цією композицією — хоч під вінець. А можна — туди ж, але з букетом сніжних кал. Скріплених під «чашечками» в єдине ціле з допомогою зеленої атласної стрічки, з кінчиками стеблинок, прикрашених білим атласом (плюс — паєтки в формі перлин) та двома зворушливими метеликами, які «всілися» під квітками. Таке тлумачення Мартіном Ван Бергеном народної приказки «дуже заміж хочеться». Такою була тема майстер-класу завершального дня фестивалю квітів «Місто мрії», що відбувся під час минулих вихідних в Українському домі. А взагалі — якщо відійти від заданої тематики та говорити загалом — один із постулатів роботи Мартіна звучить так: «Візьміть одну-єдину ідею та зробіть з неї досконалість». Є ще інший: «Із допомогою квітки та форми ви розповідаєте історію». Чиюсь. Адже будь-яка композиція, зроблена на замовлення, має відповідати смакам, характеру та уподобанням майбутнього власника.

В Україні Ван Берген не вперше. Квітникарі та флористи країни-законодавиці квіткової моди — Голландії — щорічно визначають тренди: яка квітка буде популярна наступного сезону, з якого матеріалу та якої форми буде актуальна, наприклад, ваза під композицію, поєднання яких кольорів — влучніше. Ось Мартін, озброївшись цими ідеями, доносить їх до тих, хто лише починає будувати серйозні взаємовідносини з квітковим світом: Берген — регіональний демонстратор у Східноєвропейському регіоні, куди входить й Україна. Жодного диктату бути не може хоч би тому, що це не притаманне країні Голландії, де все — демократично: «Я показав, як це краще носити, а ви одягайте так, як ви бачите». І це, в принципі, зовсім не дивно, погоджується голова Всеукраїнської організації «Спілка українських квітникарів» й один із головних ініціаторів проведення квіткового свята Ірина Слободянюк: майстер задає форму, показує, які прийоми та техніка застосовні при створенні композиції, а вже наша справа — як ми це інтерпретуватимемо. Так, існують тренди: позаминулого року, наприклад, модний був оцинкований метал, минулого — одним із акцентів композиції була темного кольору глиняна ваза, цього — вази вибирають у світлих або молочно-рожевих тонах. І новий рік, як визначає мода, пройде під знаком теплих, світлих відтінків. Але Україна — не Франція, не Італія, не Фінляндія. Можна поставити поряд сто п’ятнадцять авторських робіт і практично безпомилково визначити, підданий якої держави її створював, каже фахівець. Що північніша країна — то скромніші кольори, то більше композиція орієнтована на делікатну монохромність. Україна тяжіє до яскраво вираженої мотивності та буяння кольорів. У цьому немає нічого такого, що свідчило б, боронь Боже, про поганий смак. Ми просто беремо ідеї з нашої природи. А вона очевидно відрізняється від скромності, припустімо, північного пейзажу.

Хоча, визнає Ірина, і міру в колірних поєднаннях, й елементарні правила композиції знати все ж таки варто. Мартін, попри свою делікатність, все ж обмовився стосовно «букетів із переходів». Українські фахівці — без найменшого вагання — говорять про це в повний голос. Є радісні тенденції: на фестиваль, затіяний Іриною Слободянюк «і компанією», з’їжджаються школярі цілими класами й з інших міст країни, «виставочні експонати» (всілякі рослини, кераміку для них тощо) розбирають із такою швидкістю, що до останнього дня виставки деякі стенди мають вельми сиротливий вигляд. Є література, хай навіть поки що переважно російська. Проте цього всього мало. 60 млн. штук троянд, вирощених в Україні за рік, — не показник, вважає І. Слободянюк. Правда й те, що щонайменше один із показників радісних — подив президента солідної німецької фірми W. Kordes Sohne, який відвідав одне з вітчизняних квітникарських підприємств. «Чому Росія?» — здивувався злегка шокований фахівець із Німеччини (зі слів І. Слободянюк — вийти на російський ринок для наших квітникарів нині — завдання максимум. — Авт. ) — «Це якість європейського ринку». «Він не бачив інших господарств», — коментує Ірина, задоволена похвалою.

І все ж повернімося до наших «букетів із переходів». Коли у вітчизні вирощуватимуть не 60 млн. вищезазначених троянд, а набагато більше, коли складеться індустрія (а отже, буде й конкуренція), тоді, наприклад, можна буде говорити і про створення своїх власних посібників із квітникарства та флористики. Нині творці букетів «із переходів» не мають можливості, знань і бажання (внаслідок відсутності інформації) ходити на майстер-класи того ж Ван Бергена. Регіональні флористи варяться, зі слів Ірини, у власному соку. Дуже дороге це поки що задоволення — як квіти вирощувати, так і «просунуті» західні ідеї звідкись черпати. Але якщо індустрія буде, відзначає фахівець, ви вже не захочете придбати безглуздий букет у целофані з підземного переходу. Тоді й потреба продавати їх у місці, настільки не поєднаному з поняттям про красиве, відпаде сама.

«Я бачу зростаючу зацікавленість ваших людей у придбанні нових великих і дорогих машин. У «високій» моді. У якісній архітектурі приватних будинків. Коли-небудь прийде й розуміння того, що складання букета — це також високе мистецтво, що до дарування квітів не треба ставитися «споживацьки», «для проформи», — каже Ван Берген. На ремарку кореспондента «Дня», який відзначив те, що голландський стенд виставки радикально відрізняється від інших (замість традиційних троянд, гербер, хризантем тощо — «коробочки» імператорської квітки лотоса та всілякий «бур’ян»: чортополох, райські яблука, соняшники, «вінички» всіх видів і відтінків) Мартін відповів так. «Я тут, щоб показати: з бур’яну також можна створювати красиві речі»...

...Світла зелень яблук на тлі густо-зеленого листя, білизна ромашок і гвоздик, яскраво- червоний флер — таким побачила весільну квіткову композицію одна з українських квіткових фірм. Конкурс флористів «Весільний кортеж» — також складова П’ятої міжнародної спеціалізованої виставки «Квіти. Флористика. Ландшафтний дизайн» і Шостого фестивалю квітів «Місто мрії».

Із кожною свіжою виставкою, яка щорічно росте і кількісно, і якісно, напрошується кілька оптимістичних висновків. По-перше, дедалі більша кількість зарубіжних гостей приєднується до українського фестивалю: нині його відвідали головні садівничі компанії Голландії (які серйозно подумують про вихід на український ринок), Польщі, Туреччини тощо. По-друге, може, в Україні — поки ще не так, як у тій самій сусідній Польщі, жителі якої будь-який вільний простір займають рослинністю. І ми — ще не Голландія, квітка для якої є одним із неформальних символів. Проте українці вельми та вельми налаштовані, перефразовуючи старий радянський хіт, «свою жизнь для себя превратить в цветы».