Політтехнологів майже не видно

«День» продовжує серію публікацій про особливості виборчої кампанії в регіонах. Після Луганщини, Криму та Харківщини на черзі Житомирщина.

Можна назвати це парадоксом, а можна закономірністю. Проте важко заперечити, що гострі колізії, якими супроводжується боротьба за президентську посаду, включаючи ситуацію із хворобою Віктора Ющенка, поки слабо зачіпають широкий загал. Реакція суспільства на ті чи інші повороти президентських перегонів залишається в цілому спокійною. Можливо, занадто спокійною. Соціологи зараз сперечаються, чи відображає цей стан істинні умонастрої наших співгромадян? І чи не є він таким, як у відомому прислів’ї «тиха вода греблі рве»? У цьому контексті передвиборча ситуація на Житомирщині за два тижні до виборів також не вирізнялася ні особливою активністю, ні конфліктністю. В жовтогарячих наметах хлопці й дівчата роздавали агітпродукцію за Віктора Ющенка, в синьо-білих — за Віктора Януковича. Групи підтримки інших кандидатів «світилися» лише епізодично. На спеціальних тумбах і стовпах одні листівки регулярно замінялись іншими. На більшості бігбордів образ прем’єра замінили на світлини людей різних професій, які підтримують його обрання. В деяких районних штабах чинного прем’єра можна було побачити стоси бланків для звітів про видачу грошового стимулювання підтримки виборців. Від його ж імені в кожному районі відкрились громадські приймальні, де людям безкоштовно надають правові консультації або допомагають вирішенню тих чи інших нагальних проблем. Численні місцеві ЗМІ подавали переважно позитив про В. Януковича, а про В. Ющенка в позитивному контексті згадували поодинокі приватні, іноді комунальні видання. Проте виступ останнього у Житомирі 19 вересня достатньо об’єктивно показали журналісти облдержтелерадіокомпанії. Крім Ющенка, в області встигли побувати Віктор Янукович (як глава уряду), Олександр Ржавський, Олександр Мороз, Анатолій Кінах. Не обійшлося й без прикрощів: преса, близька до штабу В. Ющенка, нещодавно розповсюдила інформацію про побиття групою молодиків одного з агітаторів за те, що він відмовився зняти «фірмову» жовтогарячу хустинку. Був і марш під гаслами проти націоналізму — до резиденції «Нашої України» пройшла колона, передусім із учнів і студентів, в тому числі підлітків із різних районів області. (Акція відбулась після інциденту з В. Януковичем в Івано-Франківську). Однак обійшлось без зіткнень. Пізніше в розмові з «Днем» керівник обласного штабу В. Ющенка, народний депутат України Павло Жебрівський висловлював подив, що в політичній по суті акції брали участь неповнолітні хлопці й дівчата, і претензії з цього приводу до керівників освітянської галузі. За його твердженнями, виконавча влада широко застосовує адміністративний ресурс, і в райдержадміністраціях головам сільрад доводять плани по голосах, які має набрати на виборах нинішній прем’єр.

Щоправда, на роль крупного «постачальника» електоральних голосів Житомирщина із трохи більше ніж мільйоном виборців явно не тягне. Однак жоден кандидат не може цей мільйон проігнорувати. Більшість житомирських політологів сходяться на думці, що симпатії електорату поділяться передусім між В. Ющенком і В. Януковичем. Вони також відзначають, що принаймні штаби цих двох претендентів в області працюють насамперед за розробками політичних технологів із столичних офісів кандидатів. Зокрема, завідувач кафедрою суспільних наук Житомирського агроекологічного університету, кандидат філософських наук Олександр Заглада відзначає, що відомих політичних консультантів у Житомирі не було помічено, а місцеві суспільствознавці в такій якості майже не використовуються. На його думку, введення доплат до пенсій до рівня 284 гривень принесло додаткові бали В. Януковичу на Житомирщині. Однак у Житомирі рейтинг В. Ющенка залишається вищим. За словами О. Заглади, серед студентської молоді міста є також багато прихильників О. Мороза. Достатньо активне використання у виборчій кампанії чинного прем’єра молодих людей (до слова, з настанням холодів багато хто із житомирських студентів почав ходити в новеньких синіх куртках із його виборчим логотипом. — Авт. ) науковець також вважає правильним ходом, оскільки дозволяє залучити для агітаційної роботи найбільш мобільну частину населення. Загалом у широкому використанні політтехнологій як інструмента політичної боротьби експерт не вбачає нічого поганого. Подібні технології, на думку О. Заглади, належать до галузі політичного іміджмейкерства і спрямовані в значній мірі на маніпуляції масовою свідомістю. У нинішній же виборчій кампанії, на його переконання, поки переважають брудні, чорні технології, спрямовані на дискредитацію опонента.

Не погодитись із цим важко. Однак справа ж не тільки і не стільки в тому, що можуть бути чорні або білі, брудні або чисті технології. Вже зараз проглядається небезпека, що в наших умовах іміджмейкерство, як набір прийомів «продажу» того чи іншого політика публіці, може позбавити сенсу саме поняття політичної боротьби. Водночас не є секретом, що застосування рекламних прийомів у політиці — це винахід країн, які прийнято вважати демократичними. Однак там діють потужні запобіжники, які не дають звести конкуренцію суспільних груп до змагання засобів впливу на масову свідомість — достатньо незалежні мас-медіа, сталі демократичні традиції, імунітет до зомбування тощо. У нас їх, вочевидь, немає або вони надто слабкі. З огляду на це — відносна апатія, яка зберігається в нашому суспільстві, виглядає логічним наслідком схильності до застосування технологій, а не боротьби ідей, яку демонструють команди провідних претендентів на президентську посаду. В такій ситуації абсолютна більшість населення України виступає об’єктом застосування технічних прийомів, а не суб’єктом творення політики, творення свого майбутнього. На відміну від періоду 1989—1991 років, коли саме масові громадські рухи ініціювали кардинальні політичні перетворення, в тому числі проголошення Україною своєї незалежності. Водночас, якщо розглядати політтехнології як продумані системи організації політичної, в тому числі передвиборчої роботи, то заперечувати проти їх використання безглуздо. За цих умов позитивом є те, що дискусії навколо меж застосування політтехнологій, особливо щодо тих, які спрямовані на формування певних соціально-психологічних орієнтацій суспільства, вже розпочалися в українському політикумі і серед фахівців.

Серед житомирських керівників виборчих штабів однозначно негативне ставлення до зазначеного феномену задекларував тільки народний депутат Олександр Баранівський, який очолює штаб О. Мороза. На його думку, висловлену в розмові з «Днем», політтехнології є схемами обдурювання людей на виборах. Мовляв, за наявності відомого харизматичного кандидата у соціалістів немає необхідності в їх застосуванні. П. Жебрівський вважає, що на нинішньому етапі політтехнологічні прийоми переважатимуть в арсеналі методів політичної конкуренції в Україні, однак в майбутньому їх роль буде звужуватися, і значно більше місце займатиме боротьба ідей стосовно шляхів вирішення тих чи інших суспільних проблем. Керівник обласного громадського передвиборчого штабу В. Януковича й одночасно лідер обласної організації партії «Трудова Україна» Володимир Прищепа заявив «Дню», що в його команді політтехнологів нема. Крім уже згаданих громадських приймалень, акцент в роботі штабу робиться на зустрічах в трудових колективах довірених осіб кандидата в президенти В. Януковича. (До речі, про подібні зустрічі довірених осіб інших кандидатів в області щось не чути). Якщо названі методи вважати політтехнологіями, то, говорить В. Прищепа, він за такі технології. Щодо застосування адмінресурсу, то, на його думку, кожна влада тоді чогось варта, коли може себе захистити. А оскільки вибори є боротьбою за владу як з боку чинної влади, так і опозиції, то використання владою своїх можливостей може розглядатися як один із методів такої боротьби.

Керівник виборчого штабу Анатолія Кінаха, голова обласної організації ПППУ Олексій Кучмар (рік тому він був першим заступником губернатора) стверджує: позиціонування лідера партії як третьої сили в українській політиці не є технологічним прийомом чи піар-кампанією. За його словами, подібне позиціонування означає прагматизм, бажання провести чесні прозорі вибори, надання пріоритету зваженій економічній політиці і духовним цінностям. Такий підхід, говорить він, знайшов розуміння у виборців Житомирщини під час відвідин А. Кінахом області. На думку О. Кучмара, політтехнології — це способи доведення до виборців програмних засад, позиції кандидата в президенти чи політичної партії, а тому він не вбачає негативу у використанні коректних технологій.

Характерний штрих — активісти штабів О. Мороза, В. Ющенка та В. Януковича широко використовують метод «від дверей до дверей». І є багато свідчень того, що як у Житомирі, так і в області їм вдалося дійти ледь не до кожної родини. Водночас навіть прихильники В. Ющенка почали відзначати останнім часом помітне посилення цієї роботи з боку команди В. Януковича.

Результати роботи згаданих команд однозначно оцінити поки важко. В місцевій пресі дані якихось опитувань не оприлюднювались. Із слів ще одного житомирського політолога, завідувача кафедрою філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка Миколи Козловця, професійні соціологічні опитування проводять в області тільки фахівці провідних київських організацій, зокрема СОЦІС. Однак їхні вибірки призначені для загальноукраїнських досліджень і охоплюють на Житомирщині всього кілька сотень жителів. В той же час в місцевих виборчих штабах часто оперують даними власного моніторингу. Констатується, що до 25% виборців заявляють, що не вирішили, за кого будуть голосувати. А у Житомирі на запитання щодо своїх виборчих уподобань відмовляються відповідати більше 40% виборців. П. Жебрівський пов’язує це з тим, що багато людей бояться виявити свої пріоритети до дня виборів. В. Прищепа стверджує, що, згідно з їхніми спостереженнями, запровадження надбавок до пенсій суттєво додало балів В. Януковичу на Житомирщині. В свою чергу П. Жебрівський доводить, що на позицію більшості пенсіонерів ці надбавки суттєво не вплинули. Залишилось оцінити роботу виборчих штабів за її плодами, тобто результатами виборів, до яких залишилось не так багато днів і ночей.