«Політико-медична діагностика»
Виборча кампанія-2004 виходить на фінішну пряму. У чому її специфіка, які її тенденції та попередні підсумки? Із цим запитанням «День» звернувся до експертного «консиліуму».
Уляна КИРІЄНКО, політолог, Інститут глобальних стратегій (ІГЛС):
— Президентська кампанія у вересні продемонструвала кілька симптоматичних обертів, які, можливо, вплинуть і на її подальший хід, і на результати голосування 31 жовтня. Це, по-перше, медичні інциденти з фаворитами перегонів — Віктором Ющенком і Віктором Януковичем. Виносячи за дужки медичний контент цих двох подій, можна сказати, що важливими для самої кампанії виявляються ефекти — медійні, іміджеві, тобто, умовно кажучи, те, як заломилися ці негативні події в електоральній свідомості. І тут очевидна практично синхронність подій, плюс форма їх подачі різними мас-медіа, яку «споживає» виборець, спотворює резонанс таких гучних інформаційних мотивів. У результаті ми бачимо, що іміджам обох фаворитів завдано певного удару.
По-друге, наприкінці місяця Віктор Янукович зробив спробу змінити порядок денний кампанії з іміджевої на ідейно-політичну. Маються на увазі його заяви щодо надання російській мові статусу державної, введення подвійного громадянства та необхідності розширення бізнес-партнерства з Росією. Такі заяви, з одного боку, свідчать про те, що Віктор Янукович до закінчення першого етапу кампанії, тобто до першого туру має намір змінити свою тактику, якої він до цього дотримувався. З самого початку кампанії кандидат Янукович залишався прем’єром, причому «соціальним», тобто таким, який не втручається в політичні дискусії, відіграє роль спостерігача, який стоїть над локальними війнами, наприклад, лівих кандидатів Симоненка й Мороза, проти міфів Ющенка (націоналіст, антиросійський тощо). З іншого боку — звернення до, так би мовити, вічних «російських питань» сигналізує про те, що Янукович збирається додатковий електоральний резерв шукати за рахунок виборців, які симпатизують лівим.
По-третє, наслідком цього буде цікава інтрига навколо «призового» третього місця, за яке має намір поборотися лідер соціалістів Олександр Мороз. Очевидно, що радикалізм постановки главою українського уряду «російських питань» більшою мірою може зашкодити в електоральному плані лідеру комуністів Петру Симоненку, ніж помірнішому Морозу. Таким чином, конкуренція в кандидатському полі загострюватиметься. Необхідно також відзначити, що перенесення кампанії в ідейно-політичне русло зажадає й адекватних відповідей від іншого фаворита перегонів — Віктора Ющенка. Проте для Ющенка вигіднішим, на мій погляд, було б згладжування тез Януковича, оскільки вони в справжній кампанії об’єктивно не такі актуальні, як це було, наприклад, у кампанії 1994 року.
І ще один момент виборчої кампанії, який важко проігнорувати. Це соціологічні рейтинги і їхній вплив. У справжніх виборах соціологія стала невід’ємною частиною виборчої кампанії — безліч соціологічних центрів вимірюють рейтинги кандидатів, які викидаються в засоби масової інформації. Водночас рейтингова пересиченість дає і негативний ефект, аж до того, що самі експерти заявляють, що жодному рейтингу вірити не можна. Причини цього можуть бути такими: по-перше, залученість соціологічних служб у вибори відбувається насамперед за рахунок замовлених досліджень, де в схемі «замовник — соціолог» останній часто виявляється не зовсім вільним у своєму дослідницькому полі; по-друге, сформувалося вельми вузьке коло питань, а отже, й соціологічних вимірювань, якими оперують соціологи. Традиційним для цієї кампанії стало коло питань, спрямоване на створення рейтингового образу того чи іншого кандидата. Замовники не зацікавлені в серйозних соціологічних дослідженнях, що дозволяє говорити про слабку запитаність електоральної соціології на виборах-2004.
Анатолій ГУЦАЛ, перший заступник директора Інституту проблем міжнародної безпеки:
— Кампанія-2004, на жаль, тенденційно скочується до обговорення якихсь дуже вузьких питань. Тобто від спроб широкого обговорення актуальних проблем глобальних перспектив України — як це зазвичай буває внаслідок епохального процесу зміни владних еліт — усе, на жаль, опустилося на рівень такої собі політико-медичної діагностики. Якраз оцей найнижчий енергетичний рівень обговорення ми сьогодні, хоч як це сумно, спостерігаємо. І якщо в період виборчих кампаній 1994 та 1999 років розмова тривала на рівні такого собі цивілізаційного, ідеологічного вибору країни, то зараз, повторюю, ми опустилися на рівень обговорення того, хто що їв, хто що пив, де з ким гуляв і де що сталося. Іншими словами, основна увага тієї самої преси як найсконцентрованішої громадської думки опинилася саме в цьому руслі, й один із провідних кандидатів у таборі опозиції жодних інших мотивів для того, щоб вирватися з цього, не дає. Фактично рівень безпідставних обвинувачень влади в бандитизмі визначив ту етичну картину, до якої ми сьогодні, як кажуть, дійшли. Складається враження, що оточення Віктора Ющенка просто накручує свого кандидата, щоб «зліпити» його імідж за зразком 2002 року. Тобто наслідком усієї цієї історії з хворобою Ющенка стало набуття ним образу такого собі радикала, нетерпимого до влади та готового йти на барикади.
Що стосується Віктора Януковича, то до інциденту в Івано- Франківську він тримав себе в морально-етичних рамках, і жодним рухом, жодним словом не дозволив собі хоч якісь особисті образи на адресу будь-кого з кандидатів. Навпаки, він демонстрував і роз’яснював свою політику, робив конкретні справи. Команда головного опонента лила на нього бруд, але він терпів. Проте навіть у такої сильної здорової людини, як Віктор Янукович, є якісь межі, після чого вже починаються мимовільні реакції. Тобто, на жаль, усе вийшло на рівень психоемоційного напруження. Дуже хотілося б, щоб це якось закінчилося, щоб основні кандидати, можливо, навіть десь зустрілися та домовилися про припинення «військових дій». Інакше ми не побачимо «світла в кінці тунелю» й так і не піднімемося з цього низького рівня проведення й обговорення виборів.
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:
— На жаль, нинішня виборча кампанія відрізняється великою кількістю сірого та чорного піару. Останній, судячи з усього, становить 50% ведення кампанії командами всіх кандидатів — від фаворитів до електоральних «карликів».
Друге та дуже важливе, чого, загалом, майже не спостерігалося в Україні раніше, — це наявність політичних технологій, що мають характер спецоперацій: отруєння, напад, конфлікти на дорогах, конфлікти при зустрічах із виборцями, поява різних статей у російській і західній пресі, що мають конфліктний характер буквально для всіх верств українського суспільства etc. Усе це дуже характерне саме для нинішньої виборчої кампанії — триває фактично безпрецедентний процес.
Якщо говорити про рівень ведення дискусії між кандидатами, то дивує відмова провідних кандидатів від участі в теледебатах у першому турі. Теледебати дають можливість прямого звернення до народу, дають можливість показати, як тримається людина в агресивному середовищі, а не лише в колі найближчих соратників. Усе-таки телебачення залишається дуже важливим чинником, що визначає орієнтацію населення на того чи іншого кандидата. І відмова від публічної дискусії фаворитів перегонів, безумовно, не на користь суспільству.
Нарешті, цілковита невизначеність стосовно результатів голосування 31 жовтня. І тут йдеться не про суто спортивний інтерес — хто виграє. Нас уже не стільки цікавить, хто виграє, стільки те, чи зарахують результати президентських виборів. Тобто стоїть питання легітимації народного волевиявлення — така специфіка українських виборів.
Олександр ЯРЕМЕНКО, директор Українського інституту соціальних досліджень:
— Вибори-2004 — це визначна подія в політичному житті України. Я б навіть сказав, що цьогорічна виборча кампанія, без перебільшення, сколихнула українське суспільство. Важко сказати наразі, чого в ній більше — позитивів чи негативів, адже багато того й іншого. Тож почну з плюсів.
По-перше, до них можна віднести удосконалення законодавства, що, безперечно, впливає на розгортання подій. По-друге — значну активність суб’єктів політичного життя. До речі, сьогоднішня активність політичних партій дозволяє зробити певні висновки щодо парламентських виборів 2006 року. Гадаю, вже сьогодні закладається парламентська структурованість, і вже через два роки, вочевидь, Україна матиме незначну кількість партій, які будуть чітко структуровані, в першу чергу через лідерів.
У актив кампанії-2004, безперечно, слід зарахувати й підвищену громадську активність, зокрема й із посередництвом громадських організацій, що виявляється, перш за все, у зацікавленості громадян в результатах жовтневих виборів та зміцненні віри громадян у те, що їхній голос щось означає. До речі, за останніми соціологічними даними, очікувана явка громадян на виборчі дільниці сягає 67—70%. Це дуже висока явка, яку вже не можна пояснити тим, чим цей феномен пояснювали на початку 90-х років: мовляв, активно ходити на вибори — це звичка від радянських часів. Сьогодні ми маємо зовсім інші мотиви: українці хочуть впливати на результати виборів. Цим і пояснюється їхнє велике бажання прийти на виборчі дільниці та проголосувати, незважаючи на загалом високий — понад 50% — рівень очікування фальсифікацій на виборах.
Що в мінусах? Насамперед, це чорний піар. Причому з усіх боків: від влади до опозиції, від правих до лівих. По-друге та на жаль — боротьба не програм і навіть не політичних течій, а особистостей. Передвиборна кампанія-2004 показує, що рівень політичної культури як кандидатів і їхніх команд, так і громадян в цілому дуже низький. Проте ми не повинні їх дуже сильно критикувати: таке українське суспільство, це наш загальний рівень. І те, що ми сьогодні спостерігаємо — всілякі побиття, провокації й тому подібне — це типові варіанти для нашого суспільства. Це ми самі такі.
Серйознішою проблемою бачиться ризик розмежування українського суспільства по Дніпру. На жаль, це виражається сьогодні в електоральних настроях, у першу чергу в ставленні до двох основних кандидатів. У цьому контексті виникає ще одна проблема, яка мене особисто дуже хвилює, — це загроза того, що результати виборів не сприятимуть соціальному спокою та соціальній злагоді в українському суспільстві. Чому? Тому що немає єдиного загальновизнаного беззаперечного лідера (який був, до речі, на минулих виборах), а є два основні кандидати з майже однаковими рейтингами. Тобто фактично можемо говорити, що перемога буде +- 2—5%. А це означає, що є небезпека поділу України навпіл...
Олександр ОЛІЙНИК, директор Інституту реформ:
— Прогнозуючи хід цьогорічних виборів, Президент Леонід Кучма, пригадується, назвав їх найбруднішими за всю історію виборчих кампаній в Україні. З цим можна в чомусь погоджуватися, а в чомусь і сперечатися. Але сьгодні можна з упевненістю сказати: за своїм цинізмом виборча кампанія-2004 перевершуватиме все до цього часу побачене. А найекстремальніші події виборчої кампанії, гадаю, ще попереду. Якщо в ході попередніх виборчих кампаній йшлося бодай про якісь ідеї, якусь логіку, якусь боротьбу програм, хоч як це смішно сьогодні звучить, то зараз ми спостерігаємо небачений викид бруду, в основному емоційного, без жодного натяку на якусь гідну оцінку, аналіз чи дискусію. А те, що проголошується в ході цьогорічних виборів, проголошується апріорі, виходячи з того, що цьому все одно ніхто не віритиме, а тим паче перевіряти чи сперечатися з цим. Тому можна проголошувати фактично що завгодно: від кількаразового підвищення пенсій, до збільшення в сорок разів кількості робочих місць, і це все одно сприйматиметься абсолютно спокійно. Чи замислюються ті, хто виголошує ці гасла, над тим, чи можна їх реалізувати в конкретних історичних та економічних умовах? Навряд чи — адже потім невиконання передвиборних обіцянок можна буде пояснити, наприклад, «важкою спадщиною», яку отримає майбутній президент, чи недружньою політикою нашого східного сусіда в одному випадку, або західного — в іншому. Недарма кажуть: хто хоче — шукає можливості, хто не хоче — шукає причини.
ДО РЕЧI
Рада національної безпеки та оборони України повинна провести засідання, на якому розглянути питання про забезпечення безпеки на завершальному етапі проведення виборів президента, вважає народний депутат, лідер Народно-демократичної партії Валерій Пустовойтенко. Про це В. Пустовойтенко, який очолює виборче об’єднання демократичних сил «Разом заради майбутнього» на підтримку єдиного кандидата від демократичних сил Віктора Януковича, заявив на засіданні координаційної ради об’єднання в четвер у Києві. Він також висловив стурбованість зростанням напруженості в країні з наближенням президентських виборів. Як один із прикладів він навів події навколо друкарні «Новий друк». Ця ситуація показала, що в опозиції «організовано спеціальні структури, у яких є транспорт, є люди, які пройшли підготовку і є система», цитує В. Пустовойтенка Інтерфакс-Україна. Окрім того, лідер об’єднання повідомив про підготовку опозицією широкомасштабного мітингу відразу після виборів. За його словами, до Київської міської адміністрації від опозиційних сил надійшла заявка на проведення мітингу 1 листопада. У заявці вказано, що в мітингу візьме участь 500 тис. осіб. Він також нагадав про запланований на 28 жовтня парад військ у Києві в рамках святкування 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників. Окрім того, на цю дату заплановано похід ветеранів і концертну програму. У той же час, підкреслив В. Пустовойтенко, «пішли чутки, що сьогодні готуються різні заходи, щоб зірвати заходи в Києві». «Мене це дуже непокоїть як людину і як громадянина», — підкреслив В. Пустовойтенко.
