Чого ще бажати?

Польща — в чомусь взірцева країна. За лічені роки Варшава реалізувала свої дві головні мети — вступ до НАТО та Європейського Союзу. У чомусь приклад Польщі є повчальним. Демократичний розвиток держави не убезпечив її від політичної кризи, наслідком якої стала відставка уряду Лешека Міллера. Якщо польські парламентарії так і не проголосують за по суті призначений уряд Марека Бєлкі, то цілком можливо, що 8 серпня на Польщу чекають позачергові вибори до Сейму. Сама можливість такого повороту на сьогодні вважається польськими експертами катастрофою, оскільки в такому разі вибори проходитимуть у розпал сезону відпусток, коли більш заможна частина населення виїде за кордон, а в Польщі залишаться люди з не найкращим матеріальним становищем. Тобто проголосувати прийде в основному електорат Анджея Леппера — популіста, «бунтівного селянина», «євроскептика», котрий обіцяє розпочати переговори про вихід з ЄС, якщо стане главою уряду. Утім, дострокові вибори, зміна уряду — завдання скороминущі. Мине певний час і про нинішні політичні «шторми» ніхто не згадає. Більше актуальним на сьогодні виглядає запитання, які перед собою ставить стратегічні завдання Варшава зараз — після вступу до ЄС і НАТО. Чи не «загубиться» країна у внутрішньополітичних перипетіях? Із цими запитаннями ми звернулися до відомих польських експертів.

КОМЕНТАРІ

Анджей СТАНКЕВИЧ , політичний оглядач газети «Rzeczpospolita»:

— Першою справою поляків буде робота над бюджетом Європейського Союзу. Для польських політиків найголовніше те, щоб зважали на їхню думку. Тому найкраще, якби кошти, передбачені цим бюджетом, були значними, бо тільки в цьому випадку Польща зможе отримати більшу допомогу від Європейського Союзу. Це найголовніша мета сьогодні. Окрім того, не менш важливою є робота над європейською конституцією, і тут польських політиків насамперед цікавить, щоб позиція Польщі в інституціях Європейського Союзу була якомога вагомішою. На найближчих кілька років це є найголовніші завдання. Також польські політики, що представлятимуть країну в Європарламенті, мусять докладати зусиль, аби Євросоюз був солідарним, аби багатші країни-члени хотіли допомагати біднішим, таким, як Польща. В ЄС зараз присутні такі тенденції, думки, висловлені політиками різних країн, аби обмежити допомогу для працівників сільського господарства в бідніших країнах. Тому завданням польських політиків є супротив таким тенденціям та збереження загальної системи допомоги новим членам ЄС. Коли йдеться про фінансову допомогу, думаю, що представники всіх політичних угруповань повинні працювати разом. Сподіваюся, що в цих питаннях як партія «Громадянська платформа», так і «Самооборона» чи Ліга польських родин мають мати спільну думку.

Здзіслав НАЙДЕР , публіцист:

— Основним нашим пріоритетом залишається східний вектор політики. Про це заявив міністр закордонних справ Влодзімеж Цімошевич, але я не знаю, чи ця декларація буде реалізована, оскільки така політика може бути реалізована тільки у співпраці з іншими країнами-членами Європейського Союзу. Сьогодні Польща перебуває у конфлікті з більшістю європейських країн насамперед щодо питання узгодження конституції і досі не співпрацювала ні з ким у справі східної політики. Результати виборів до Європарламенту в Польщі такі, що можуть ускладнити спільні ініціативи з іншими країнами у справах східної політики, у справах зовнішньої політики ЄС взагалі, адже забагато вибрано таких людей, які не хочуть співпрацювати в ЄС або ж узагалі налаштовані на вихід з нього. І хоча Європарламент не є структурою, що займається зовнішньою політикою, — цим займається Європейська Комісія, — однак загалом можна сказати, що ситуація в ЄС зараз значно гірша, ніж була. І в питанні східної політики теж. Вважаю, що сьогодні ця політика насамперед спрямована на те, аби люди України, Молдови та Білорусі могли прийняти свідоме рішення, чи хочуть їхні країни вступати до ЄС чи ні.

Кшиштоф БОБІНСЬКИЙ , віце-президент Фонду «Unia&Polska»:

— Головний напрямок польської політики — на подальшу інтеграцію з Європейським Союзом та збереження гарних відносин з НАТО. Думаю, що кардинальних змін у польській політиці не відбудеться. Варшаві у вступі до ЄС дуже допомогла Німеччина, тож тепер Польща буде намагатися підтримувати статус східного лідера, звичайно ж, зберігаючи добрі, якомога ближчі стосунки з Україною та іншими східними державами. Що стосується Європейського Союзу, то тут Польща намагатиметься зробити все можливе для того, аби ЄС не став єдиною асимільованою державою, а залишився союзом незалежних держав, які були б інтегровані гармонійно. Сьогодні важливою є самоідентифікація Польщі в Європейському Союзі. Куди іде Польща? Польща іде на Захід, але і «тягне» Схід за собою. Будучи в ЄС, Польща і надалі підтримуватиме незалежність України, а також робитиме все можливе, аби Україна мала якнайкращі відносини з Європейським Союзом та НАТО.