Чай із Чайковського
Весь рік реклама знущається з нас. І 1 квітня — непоганий привід якщо не кинути у кривдників гнилим помідором, то хоча б помітити явні дурниці.
Автори телереклами чаю вважають, що найкращий спосіб показати якість заварки — це заздалегідь залити кип’ятком погруддя композитора Чайковського. Якщо безпосередньо після цього заварити чай, різниця буде відразу помітною.
Іншу провокацію запропонували книжкові рекламісти. Купувати видання з народної медицини закликає гасло: «Не відкладайте придбання цих книг. Нехай у важкий час вони вже будуть поруч із вами!» У серії понад два десятки книг, і видавці сподіваються, що недовірливі «потенційні хворі» куплять їх усі. Дійсно, а якщо завтра заразишся паразитами? Чи раком, що звучить вже не турботливо, а цинічно. Цей же девіз адресовано й книгам із кулінарії роздільного харчування. Що ж, для когось і таке харчування означає важкі часи.
Особливий підхід до серця споживача знайшли продавці однієї з найдорожчих торговельних марок побутової техніки. Кожен покупець нагороджується «великою шоколадною медаллю!» Як тут не спокуситися й не відчути «солодкість перемоги» цієї фірми в Україні.
Частенько казуси в рекламі пов’язані з перекладом. Банку тушкованого м’яса польського виробництва з яскраво звірячим оскалом свинки прикрашає напис «Консерва з грудинки». А вжити її рекомендують «перед закінченням терміну зберігання».
«Грамотії» хоч куди писали інструкцію до щітки «з оксамиту» для чищення одягу («і іншого»): «Витягнути (звідки? — К.Д. ), злегка повернути на 180o». Творчо перекладають етикетки і з іноземних мов. «Shower cap» — прикрашену ніжним мереживом навколо голови «шапочку для душу» місцеві дистриб’ютори ідентифікували як «шапочку для плавання».
Нерідкими є і казуси самореклами. Причому в таких випадках, де на них очікуєш менше за все. Наприклад, у одному офіційному виданні, підбиваючи підсумки спеціалізованого журналістського конкурсу (міжнародного!), в замітці під рубрикою «Визнання» під заголовком «Парламентські кореспонденти — гаранти свободи слова» вітають володарку Гран-прі. Пікантність — в одній маленькій деталі. Переможниця виявилася за сумісництвом главою журі цього ж конкурсу.
Не потребує реклами радянський образ життя, принаймні для мешканців селища Вишневе під Києвом. Щоб не забувати про старі добрі часи, на покажчиках разом із новими збережено й старі назви. Нікого не дивує наприклад, Чорноволо-Радянська вулиця. І пенсіонери задоволені, і зміни йдуть повним ходом. Можна сказати, українське ноу-хау.
Намагається не образити україномовних мешканців столиці і автор оголошення, зірваного мною на бульварі Шевченка: «Выбачте, зачинено на переоблик». Суміш білоруського з суржиком, але очевидним є вплив закону про вживання української мови. Після цього не здивуєшся, почувши в новинах Першого національного каналу: «Все пішло наперекосяк» (взагалі по- українськи буде шкереберть).
