Втеча від ризиків не гарантує порятунку
Рiк пiсля вiйни в Iраку![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20040319/449-1-1.jpg)
У ніч із 20 на 21 березня виповнюється рівно рік iз того часу, як Сполучені Штати завдали перші авіаудари по Іраку. За рік, що минув, сталося чимало подій, які, втім, так і не зробили світ безпечнішим. Було арештовано «об’єкт» воєнної кампанії — Саддама Хусейна, проте так і не вдалося довести його зв’язки з терористичними угрупованнями. У країні нещодавно прийняли конституцію, однак про повне іракське благополуччя говорити зарано. Сполученим Штатам вдалося заручитися підтримкою кількох десятків країн для підтримання безпеки в Іраку, але війська коаліції поки що не в змозі припинити теракти як у цій державі, так і в світі. До сумнозвісної дати 11 вересня, коли внаслідок терактів у США загинуло три тисячі чоловік, додалося нове трагічне число — 11 березня, коли від терактів в Іспанії загинуло двісті осіб.
Актуальність «іракського питання» на міжнародній арені цілком зрозуміла. Так само зрозумілий і постійний інтерес до нього в Україні: наші миротворці беруть участь у силах стабілізації в Іраку. Завтра, до речі, виповнюється ще одна річниця — Верховна Рада рік тому дала згоду на направлення до Кувейту українського батальйону радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту. Атмосфера в парламенті тоді була досить напруженою: чимало парламентаріїв навіть і чути не хотіли про відправку в регіон військових. Тільки тому, що це пропонує влада. Час довів виправданість того рішення. Депутатські занепокоєння виявилися безпідставними: ніхто з українських солдатів не брав участі у військових діях. Згодом, історія повторилася з приводу відправки військ уже до самого Іраку. Хоч рішення з цього питання, зрештою, було прийнято позитивне, дискусій відтоді зовсім не поменшало.
Останні теракти в Іспанії спровокували нові гучні заклики: соціалісти та комуністи заявили про необхідність відкликання миротворців із Іраку. На цьому тижні прем’єр-міністр Віктор Янукович під час представлення нової програми діяльності Кабінету Міністрів зробив дивовижну як для прем’єра заяву : «Я був би нещирим, якби відповів, що задоволений тим, що наші українські хлопці знаходяться сьогодні в Іраку», — сказав він. У свою чергу голова парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони, представник Компартії Георгій Крючков повідомив про існування двох проектів постанов про відкликання українських військових. «Аргумент» — можливість терактів в Україні. Пан Крючков, до того ж, послався на можливе рішення іспанського уряду про виведення військ із Іраку. Можна, між тим, подивитися на ситуацію й по-іншому. В серпні минулого року 77% українців виступали проти відправки миротворців до Іраку. Нічого дивного немає в тому, що низка популістів намагатиметься скористатися такими настроями. Зрештою, іспанський приклад продемонстрував, що розігрування на внутрішній політичній сцені «іракського питання» приносить дивіденди в боротьбі за симпатії виборців. В українському варіанті це означатиме, що репутація держави і її стратегічні перспективи пропонується поставити у залежність від передвиборної мотивації.
Участь у стабілізаційних силах в Іраку є, мабуть, одним iз найпотужніших зовнішньополітичних активів України. Державницька позиція зараз має полягати не в постановці питання про вивід українського контингенту, а, приміром, в пропозиції збільшити фінансування розвідки та антитерористичних підрозділів, посилити прикордонний контроль і заходи безпеки на транспорті й у велелюдних місцях. Замість цього ліва опозиція намагається нав’язати політичному класу і суспільству популістську дискусію. Виводити чи не виводити.
На цьому аналогії з Мадридом, вочевидь, вичерпуються. Заяви про те, що, мовляв, і Україні загрожують теракти, як Іспанії, оскільки українці також беруть участь в силах стабілізації, не зовсім доречні. Забувати про терористичну загрозу, дійсно, не можна, але це стосуються у рівній мірі будь- якої держави. Іспанський приклад, між тим, має деяку національну специфіку, і причинно-наслідковий зв’язок (іспанські солдати в Іраку — теракти в Мадриді) не цілком відбиває справжню картину. Згідно з повідомленням газети «Паїс», поліція вважає, що вибухи потягів у Мадриді були здійснені людьми, які пов’язані з марокканським Ісламістським бойовим угрупованням. Стосунки між пересічними марокканцями й іспанцями традиційно складалися не досить теплі. Марокканці — найбільш численна етнічна меншість в Іспанії (на 2003 рік у країні проживало 333 тис. марокканців, що становить 20% від усіх легальних іммігрантів). Чимало з них працюють прибиральниками, будівельниками, робітниками на фермах. Бі-Бі-Сі повідомляє, що згідно з опитуваннями, іспанці найбільше недолюблюють з іммігрантів саме марокканців. Не вирізняються особливою приязню і міждержавні іспансько-марокканські відносини — достатньо лише згадати конфлікт дворічної давності навколо острова Перехіль, що мало не вилився у збройне протистояння. У зв’язку зі справою про останні теракти іспанська поліція, за деякими даними, розшукує двадцятьох марокканців. Кількох із них уже вчора було допитано.
Україна завжди вважалася благополучною у плані міжетнічної чи міжрелігійної ситуацiї. Представники урядів інших держав часто як приклад наводять те, як Київ намагається вирішувати проблеми кримських татар, а також той факт, що Україні вдалося уникнути кровопролиття на півострові в серединi 1990-их. Якщо говорити про «іракську складову» української зовнішньої політики, то вона також — досить чітка і виважена. Україна не підтримувала воєнних дій в Іраку, послідовно наполягаючи на вирішенні цього питання у рамках Організації Об’єднаних Націй. Участь у силах стабілізації в Іраку відбувається згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН (США визнані уповноваженими запрошувати для цього інші держави). Апелювання до невдоволення самих іракців через присутність іноземців у країні також не цілком коректне. Проведене недавно опитування в Іраку показало, що більше половини населення країни вважає, що їм живеться краще, ніж рік тому за Саддама. 85% іракців при цьому переконані, що першочерговим завданням має стати відновлення в країні безпеки, і очевидно, що самотужки їм навряд чи вдасться досягнути цієї мети.
...На панарабському каналі «Аль-Джазіра» останнім часом почали «крутити» новий і досить нетиповий рекламний ролик: у ньому мовиться про японських миротворців, які прийшли до Іраку з миром, а не з війною. Токіо також досить тяжко давалося рішення про відправку миротворців. У Японії теж побоюються атак із боку терористів. Проте в них існує й розуміння: втеча від ризиків не гарантує порятунку...