Здоровий егоїзм

ПОЛІТИКИ — СЕРВІСНА СЛУЖБА

Відкриваючи форум, президент «Віча» закликала бізнес-середовище не користуватися виключно чужими рецептами, не грати за чужими правилами та стандартами, а розробляти і нав’язувати світу свої власні — саме ті, в яких зацікавлена наша країна. Але Україну, як відзначила екс-голова Держкомітету регуляторної політики і підприємництва, в світі практично не знають. Звідси завдання — познайомитися, що можливе лише в тому випадку, якщо країна впишеться в глобальну світову систему, займе там свою нішу. І звідси порада: шукайте тріщини, якими покритий глобальний простір, саме в них, за Богословською, ховається «енергія прориву». І звідси ж прогноз: Україна незабаром отримає проект свого розвитку. Ініціатором і автором його стане бізнес-середовище, оскільки воно уже продемонструвало своє вміння прокладати шлях новому.

Кажучи про стратегію української зовнішньої політики, Богословська визначила кілька її варіантів. Приєднатися до Євросоюзу або ж до нової імперії, що зароджується в Росії, чи знайти особливий шлях. Як вважає Богословська, «на 10—15 років було б дуже добре знайти тимчасовий статус країни проникаючого нейтралітету... і за цей час скласти власні стандарти», яких, на її думку, Україна сьогодні не має ні в чому. Україну можна порівняти з хворою людиною, яка намагається ввійти до хорошого товариства, вважає Богословська і передбачає, що щойно ми видужаємо, як нас туди приймуть.

Але, як наголосила Богословська, жодна країна не може вийти на світову арену та завоювати там собі в конкурентній боротьбі достойне місце без об’єднуючої суспільство національної ідеї. Її варіант «Україна — це я!». Як сказали б у колишні часи більшовики, це гасло може перетворитися на національну ідею, щойно воно оволодіє масами. А тепер завдання звучить трохи інакше: «Україна — це я!» — так повинен вважати кожен громадянин країни. Проте стосовно цього можна б і посперечатися, оскільки світ уже знайомий зі слоганом «Держава —це я». Його автор — Людовик ХIV — зрозуміло, вкладав у нього дещо інший, і, як здається, не дуже демократичний смисл. Думається, визрівання національної ідеї — це аж ніяк не одномоментний, а перманентно виховний процес... Ми вже мали Тузлу, яка вперше вивела українську національну ідею, як кажуть, на старт. Потім була дискусія на тему аверсу/реверсу нафтопроводу Одеса — Броди, в якій уряд поставив поки що не дуже велику, але все ж крапку, посприявши цим неабиякій консолідації країни та нації. Й ось тепер, і це цілком своєчасно зазначила Богословська, таким консолідуючим чинником став перший приклад появи української транснаціональної компанії на міжнародному ринку. Узявши участь у приватизації металургійних комбінатів у Східній Європі, яку лише кілька місяців відділяють від Європейського союзу, корпорація «Індустріальний союз Донбасу» здійснила перший український прорив у транснаціональний світ. А це, на думку Богословської, провіщає, що кількість українських гравців на глобальному економічному просторі найближчим часом зростатиме. Проте тут виникає проблема соціальної відповідальності бізнесу, й Богословська розставляє пріоритети: якщо таку відповідальність обмежувати лише боротьбою за ті або інші податкові пільги, то це просто проституція. Соціальна відповідальність вимагає навчитися говорити самому собі «ні». Тепло, ще тепліше: і ось вони — проблиски національної ідеї. «Українцям потрібно захотіти самих себе», — говорить Богословська, надихнена проривом донецьких... металургів, до яких, схоже, ніколи особливо не лежала її душа. Та й зараз вона закликає Україну йти до Європи не з металургією, нехай вона і забезпечує більшу частину валютних надходжень країни. «Потрібно припинити витрачати державні гроші на індустріалізацію економіки та спрямувати головний інвестиційний удар, — закликає лідер «Віча», — на постіндустріальну технологію». Причому «головний креативний ресурс», на її думку, належить середньому бізнесу, на частку якого припадає від 50 до 70 відсотків усіх інновацій. Богословська закликала до роз’єднання бізнесу та політики і переходу до партнерських відносин між ними. Вона також поставила питання про виховання професійних політиків як представників служби сервісу для певних бізнес- або соціальних груп... Тоді, як у нас політики — це ті, хто диктує правила та норми.

ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТИЗМІВ

Форум крок за кроком наближався до розуміння того, що саме може перетворити досить роз’єднаний сьогодні український народ на політичну націю. З технологічного погляду, всупереч усім успіхам металургів, це, як сказав президент компанії «Мир», «тотальна зміна спеціалізації». Ідеологічне завдання — виробити власну філософію економічної експансії, якої в Україні ніколи не було. Дуже багато душевних і матеріальних ресурсів, як у минулому, так і тепер, суспільство вкладає в політичні ігри. Саме через це, як вважає Дідковський, «наші батьки пролітали повз касу» замість того, щоб об’єднати «промисловий патріотизм Донбасу з етнічним патріотизмом Західної України».

НЕПРАВИЛЬНИЙ РЕСУРС

Екс-голова Ради підприємців при українському уряді Вадим Гуржос висловлюється ще різкіше за Богословську. Вітаючи появу першої в Україні транснаціональної компанії, він водночас зазначає, що українську металургію підтримує виключно олігархічний протекціонізм і запитує: «Як довго триватимуть ці судоми?» Гуржос каже про те, що успіхи української металургії на міжнародному ринку пояснюються, з одного боку, низькою зарплатою наших металургів, а з другого, використанням адміністративного ресурсу для розподілу одного з головних її ресурсів — металобрухту на користь меткомбінатів, які вже давно приватні, але які держава продовжує штучно дотувати. І це не дає можливості вільно розподіляти цей ресурс іншому сектору ринку. «Де той наступний ресурс України, який можна буде задіяти, коли ці судоми припиняться?», — запитує підприємець.

ШУКАЄМО АМБІЦІЇ

Екс-віце-прем’єр України, який сьогодні очолює громадську організацію «Фонд прогресивних реформ», але який, природно, не розірвав стосунки і з ІСД, і з Партією регіонів, також закликав учасників форуму до «посиленого пошуку національної ідеї». «Бізнес можна побудувати тоді, — впевнений Гайдук, — коли ви маєте амбіції, неамбіційні люди бізнес ніколи не побудують». За його словами, Україна має свій величезний матеріальний ресурс і вузькі транспортні складові, що дає їй сприятливі умови протягом 15 років для розвитку бізнесу. При цьому Гайдук каже про альтернативу: «Або ж самі розвиватимемо, або розвинуть за нас глобальні компанії». Тому він високо оцінює інвестиційний прорив ІСД до Європи й упевнений, що зрештою він відповідає національним інтересам країни. Але для «конкретного» Гайдука національна ідея — не є щось абстрактне. Він бачить силу та перспективи України в освіченості та креативному потенціалі її населення («14 мільйонів осіб із вищою освітою») і наполягає на тому, щоб повернути пріоритет вищій технічній освіті, реанімувати систему професіонально-технічного навчання молоді.

ДО НАШИХ «БИКІВ» І «ВЕДМЕДІВ»...

Попутно бізнес-форум поправляв і деякі інші прорахунки, пов’язані з ейфорією перших років незалежності. Голова «Укрсоцбанку» говорив про міфи та реальність фондового ринку в Україні, якому свого часу також намагалися надати статус національної ідеї. За його даними, коефіцієнт монетизації економіки в Україні в 2—2,5 рази нижчий, ніж у Західній Європі. У зв’язку з цим він говорив про деякі пропозиції, пов’язані зі спробами максимально захистити міноритарних акціонерів, аж до надання їм можливості блокувати реінвестування прибутку. Якщо такий шлях розвитку приймається як законодавча норма (законопроект про акціонерні товариства), то, як вважає банкір, «внутрішні джерела розвитку всіх українських компаній одразу ж анулюють». Тимонькін підтримав тезу про національний егоїзм і запропонував, з огляду на внутрішньоекономічну ситуацію, не займатися «псевдодемократичними, а насправді — прокомуністичними іграми».

НЕЙТРАЛІТЕТ — КРОК НАЗАД

Заступник міністра закордонних справ не проявляв ентузіазму стосовно ідей, які прозвучали на форумі, про український «проникаючий» нейтралітет і третій шлях. Але при цьому погоджувався з тим, що Україна перебуває між двома геополітичними системами (саме тут головні для неї ризики, але одночасно й перспективи), і в цьому розумінні вже й тепер вимушена дотримуватися певного політичного нейтралітету. Але як бути з економічним нейтралітетом, що багато в чому нагадує ізоляціонізм? Досягнута країною структура зовнішньої торгівлі, в якій третина припадає на країни СНД, третина — на Європу і стільки ж на США й решту світу, на думку дипломата, дозволяє Україні провести гнучку, яка випливає виключно з національних інтересів, торгову політику. При цьому він наполягав на тому, що в країні потрібно культивувати «нові українські амбіції», без яких успіху і в бізнесі, і в глобалізованому світі просто не може бути.

«КАЛІФОРНІЯ»

На закінчення конференції «Стратегія розвитку економіки та бізнесу в Україні», що відбувалася в рамках бізнес-форуму, прозвучали слова, що саме людина, її творчий підхід (як модно тепер говорити, креативність), становить головний ресурс для економічного прориву, а, отже, і для визначення суті національної ідеї. Із зали, де відбувався форум, Україна безумовно мала вигляд країни, яка перебуває буквально на порозі створення національної ідеї. Цей сигнал, мабуть, уловив і гість бізнес-форуму, одна з головних його «фішок» — шведський професор Нордстрем, автор економічних бестселерів «Бізнес у стилі фанк» та «Караоке капіталізму», а за визначенням Богословської — людина-кайф. Нордстрем передбачив, що Україна, яку він назвав європейською Каліфорнією, незабаром змінить обличчя Європи. Велике, як кажуть, бачиться здалеку.