Єдина інтрига
Учора в Українському домі в Києві лідери шести партій — СДПУ(О), Партії регіонів Аграрної партії, НДП, Партії промисловців і підприємців і «Трудової України» — і трьох парламентських депутатських груп — «Демократичні ініціативи», «Народний вибір» і «Народовладдя» — підписали угоду про створення коаліції. Сторони зобов’язалися, зокрема, довести до завершення процес прийняття у Верховній Раді змін до Конституції, забезпечити перемогу єдиного кандидата від коаліції на президентських виборах, «поглибити й розширити» співпрацю з коаліційним урядом. Напередодні згуртуватися для перемоги на президентських виборах «широку коаліцію державницьких-патріотичних сил» закликав прем’єр-міністр України Віктор Янукович. У інтерв’ю журналістам у Корсунь-Шевченківському, де прем’єр брав участь в урочистостях з нагоди 60-річчя Корсунь-Шевченківської битви, В. Янукович також зауважив, що визначиться зі своєю участю у виборах- 2004 після того, як таке рішення офіційно приймуть його партнери в уряді та Верховній Раді. Схоже, інтригувати виборця обіцянками зрештою назвати ім’я свого єдиного кандидата парламентсько- урядова коаліція збирається ще довго.
На тлі бурхливих об’єднувальних процесів у таборі більшості в стані опозиції спостерігаються тенденції діаметрально протилежні. У концентрованому вигляді цей факт озвучив днями перший заступник голови Верховної Ради Адам Мартинюк. Проте під час традиційного для керівництва ВР понеділкового спілкування з журналістами Адам Іванович виступив, скоріше, не як перший віце-спікер, а як один з лідерів КПУ — стільки уваги він приділив позиції своєї партії та фракції в передвиборних розкладах. За прогнозами А. Мартинюка, у президентській виборчій кампанії візьмуть участь усі лідери опозиції — висунути єдиного кандидата від опозиційної «четвірки» не є можливим. Та, власне, й «четвірки» ніякої, на думку Адама Мартинюка, на сьогоднішній день не існує. Другий секретар ЦК КПУ нагадав журналістам, що під спільними угодами про проведення акції протесту «Повстань, Україно!» стояли підписи лише трьох лідерів опозиції — Петра Симоненка, Олександра Мороза та Юлії Тимошенко, підпису Віктора Ющенка там не було. Зате, мовляв, усі четверо колись підписалися під угодою про проведення політреформи, положення якої практично повністю збігаються з положеннями законопроекту № 4105 , заздалегідь схваленого парламентською більшістю... Адам Мартинюк також підкреслив, що комуністи ніколи не обіцяли брати участь у висуненні єдиного кандидата від «четвірки». Напевно, через «Нашу Україну», з якою у КПУ «абсолютно різні платформи й ідеологічні програми». До того ж комуністи, мовляв, були, є й будуть справжньою опозицією — на відміну від «НУ» і БЮТ, чия опозиційність закінчується, як висловився А. Мартинюк, на тому, що вони «хочуть зайняти місце діючої влади». Якщо в другий тур виборів вийде представник «Нашої України», підбив підсумки перший віце-спікер, комуністи його не підтримають...
Судячи з відсутності реакції на викривальні пасажі Адама Мартинюка трьох інших екс-партнерів по опозиційній коаліції, заперечити їм, у принципі, нічого. Або ніколи: Віктор Ющенко випробовує свої сили як «автор» польської «Газети виборчої» де він нещодавно опублікував гостро критичну статтю про плани української влади; Юлія Тимошенко готується свідчити в суді, що розпочався в Каліфорнії у справі свого колишнього соратника Павла Лазаренка;. Олександр Мороз у програмі «Епіцентр» на «1+1» бідкається з приводу того, що, «якщо реформа не буде йти», він, «напевно», буде «змушений» балотуватися в президенти... Пам’ятається, кілька місяців тому, в черговий раз звинувативши владу в небажанні провести політичну реформу, соціалісти закликали лідерів опозиції об’єднати зусилля, координуючи свої дії, як говорилося в підписаній лідером СПУ заяві політвиконкому і фракції Соцпартії, «тепер і в період президентської кампанії». Щоправда, розшифровка того «маневру» соціалістів не змусила на себе довго чекати: фактично наступного дня стало відомо, що друга особа в СПУ Йосип Вінський звернувся до лідерів «четвірки» (зокрема й до самого Олександра Мороза!) з листом, у якому запропонував висунути О. Мороза єдиним кандидатом від опозиції на виборах-2004. В одному з інтерв’ю Й. Вінський тоді сказав, що не ставив собі за мету когось образити або розколоти опозицію: просто, мовляв, «чітко й прагматично, як політтехнолог, розписав, як треба діяти, щоб виграти президентську гонку 2004 року ще в першому турі».
А що, якщо «Наша Україна», наприклад, не пристане на такий варіант? «Ну що ж, якщо не погодиться, історія дасть оцінку цій незгоді», — урочисто проголосив пан Вінський. («Наша Україна», мабуть, образилася, але відплатила соціалістам зовсім недавно: Віктор Ющенко вельми емоційно відреагував на те, що фракція СПУ приєдналася до більшості й комуністів у момент голосування — на позачерговій сесії Верховної Ради, що відбулася 3 лютого, — щодо змін у законопроект про політичну реформу, які набрали в результаті 304 депутатських голоси. Якийсь просто-таки «атракціон небаченої постійності позиції»!..)
Упевненість у тому, що «будь-який лідер опозиції, якщо піде як єдиний кандидат, виграє ці вибори», висловлювала приблизно в той самий час і лідер БЮТ Юлія Тимошенко. А бютівець Олександр Турчинов навіть розповідав журналістам про переговори на цю тему, що нібито ведуться, — «хоча і з труднощами»...
Мабуть, труднощі все ж виявилися непереборними. Мабуть, «схеми» «розмежування повноважень», що стали вже було надбанням гласності (президент — Мороз, прем’єр-міністр — Ющенко, перший віце-прем’єр — Тимошенко, спікер — Симоненко; президент — Ющенко, прем’єр — Тимошенко, спікер — Мороз, Симоненко — лідер Компартії etc) так і залишаться мріями окремих політиків.
Хоч би що там було, у кожного з лідерів тепер уже неіснуючої, якщо вірити Адаму Мартинюку, «четвірки» є, крім амбіцій, і суто «технологічні», як зазначають експерти, причини особисто вийти на старт президентської гонки: в іншому разі їм буде непросто пояснити свою позицію електорату в процесі підготовки до наступних парламентських виборів. Тобто до самопожертвування в ім’я «єдиного кандидата» ніхто з них не готовий. Надії на те, що комусь когось вдасться перехитрити, також уже, схоже, не залишилося.
Що робити більшості? Принаймні, стверджувати, що розбрат в опозиційному таборі збільшує шанси єдиного кандидата від більшості, поки передчасно.
