Про локальне та глобальне

1. У році, що минає, відбулося багато подій як в Україні, так і у світі. Які з них ви вважаєте найбільш значимими?

2. Як відомо, 2003 рік був «Роком Росії в Україні», й у той же час стосунки двох держав нагадували примхливу осінню погоду — то сонечко, то хмарно: підписання договору про ЄЕП, «тузлинський» конфлікт. Чи змінилося у контексті цього ваше ставлення до Росії?

3. У кожного в житті бувають моменти, які запам’ятовуються надовго, а бувають і такі, які хочеться забути чимшвидше. Як ви оцінюєте рік, що минає, для себе особисто? Чи були у вас заповітні мрії та чи виповнились вони?

4. Які сподівання ви покладаєте на рік, що настає, і яких сюрпризів очікуєте від нього?

5. Кого з відомих людей ви хотіли б бачити разом із собою за святковим столом, щоб особисто поздоровити з Новим роком?

6. У січні «Пошті «Дня» — свого роду газеті в газеті, яку ми робимо разом з вами, — виповниться п’ять років, тож є привід поговорити про майбутнє. Чи влаштовує вас нинішній формат (у найширшому розумінні) «Пошти», що в ній подобається, а що ні, що треба змінити, які нові ідеї, рубрики, конкурси можете запропонувати?

7. Розкажіть коротко про себе: освіта, ким працюєте або де навчаєтеся, вік (при бажанні), як давно читаєте «День», у яких наших конкурсах брали участь, як часто пишете нам?

Нагадаємо, що ще не пізно взяти участь у нашій акції, надіславши власні відповіді, а також малюнки на новорічну тематику за адресою: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л, «Новорічна анкета читача «Дня»; e-mail: master@day.kiev.ua.

«У високосні роки мною опікується Фортуна»

1. Мені важко назвати 2003 рік багатим на визначальні й резонансні події локального чи глобального характеру. А головна причина полягає в тому, що цей рік не викликає в людській уяві асоціативного титульного символу. На противагу 2001 року, коли відбулися візит до України Папи Римського (епохальна подія національного масштабу) та трагедія «чорного вівторка 11 вересня» (епохальна подія світового масштабу), чи 2002 — року кривавих трагедій (Скнилів) і верховенства терору («Норд-Ост»). Проте найважливіші, на мій погляд, події 2003 року можна виокремити за допомогою своєрідного «рейтингу популярності та суспільної вагомості». Це:

— боксерський поєдинок Віталія Кличка і Леннокса Льюїса та футбольні європейські «Еверести» Андрія Шевченка (дві спортивні події-лідери, які вперше репрезентували імідж-проект «Незалежна Україна», без використання «чорного піару»);

— Тузла (без коментарів);

— війна в Іраку (геополітична подія-лідер);

— «зерновий бум» і підвищення цін на хліб (економічна подія-лідер в Україні).

2. Вимоги законодавчого визнання російської мови як другої державної, пропозиції розробити спільний російсько-український шкільний підручник з історії, несправедливі та необгрунтовані звинувачення стосовно порушення прав і свобод росіян в Україні, створення газового консорціуму й нового декоративного альянсу — ЄЕП та врешті- решт тузлинський конфлікт — у контексті всього переліченого моє ставлення до Росії було, є і буде упередженим.

3. Жодних мрій не здійснилось. Хоч як песимістично це пролунає, але 2003 рік — невдалий для мене.

4. Наступний рік, як відомо, — високосний. Всупереч народним прикметам і забобонам такі роки для мене минають під опікою богині удачі й випадкового щастя — Фортуни.

5. Особисто привітати з Новим Роком хотілося б місіонера миру на Землі — Папу Римського Івана Павла II.

6. «Пошта «Дня» — єдина газетна рубрика в Україні, де володар друкованого слова — не іменитий журналіст чи публічний політик, а ерудований читач з активною громадянською позицією. Найголовніше побажання — розширення газетної площі для рубрики й публікація матеріалів в кожному щоденному номері газети «День», а не лише двічі на тиждень.

7. Я — студент четвертого курсу Львівського національного університету ім. І.Я.Франка, мені 20 років. Газету «День» читаю впродовж чотирьох років і намагаюсь періодично надсилати власні матеріали. Від щирого серця хочу висловити велику подяку творцям найкращої української газети «День» і побажати у новому 2004 році міцного зимового здоров’я, лагідного весняного кохання, душевного літнього тепла й безмежного осіннього багатства!

Заповітна мрія — бачити поряд радісні обличчя

1. Домагання Москви на Тузлу — знак імперської складової її вічної політики та нашої наївності у віру партнерських стосунків. «Багатовекторність», приватизація «за Чубайсом», консорціум, ЄЕП — чергові ланцюги для утримання України в зоні російського впливу. З подій в Україні, хочу відзначити втрату контролю над зерновим ринком як приклад некомпетентності влади.

У світі — невиправдана війна в Іраку, розподіл світової спільноти за поглядами на цю війну, складні стосунки громадян Іраку з американськими солдатами. Зміна влади в Грузії — ознака приходу до влади політиків нового покоління.

2. Моє ставлення до Росії не змінилося. За опитуваннями в Росії до нас ставлення стабільно негативне. «Рік Росії в Україні» — не більше, аніж політична забава.

3. Радують молоді таланти України, які перемагають на різних конкурсах і успішно відновлюватимуть те, що ми «розбудували» за 12 років. Засмучує зниження духовного запасу наших людей, низький рівень їхнього життя, дитяча безпритульність та злочинність. Заповітна мрія — бачити поряд і скрізь радісні обличчя, щоб і самому відчувати таку ж радість. Для себе одного неможливо побудувати щастя, якщо його немає навколо.

4. Головна надія — обрати 2004 року українського Вацлава Гавела. Проте... в колоді карт «масті української влади» такого важко відшукати. У цьому й розчарування.

5. Радий був би побачити і привітати чудових людей України — учасників «Круглих столів» газети «День», яких постійно запрошує головний редактор Лариса Івшина. Вітання їй і вдячність, як і всім чудовим працівникам газети!

6. Шкода, що без реклами не обійтися, як і без маси героїв у бідній країні. Як і раніше бажані статті про «темні» сторінки історії, забутих героїв і простих людей, гумор, який можливий тільки для «Дня», витяги з виступів політичних діячів (на кшталт «я тобі дивуюся»), які б нам пояснювали, чому ми так погано живемо. До виборів Президента — думки тих, кому можна довіряти. Це — коло вчених, які з вами завжди й лише з вашою газетою.

7. Освіта вища, працюю начальником дільниці. Відповідав на «Новорічну анкету читача «Дня» 2001 і 2002 р.р. Читаю «День» п’ять років.

Заповітна мрія залишається в душі нездійсненною

1. Серед зовнішньополітичних подій — війна в Іраку, а серед внутрішніх — уявіть собі — ніщо не спадає на думку як значуще... Чи то я аполітичний, чи то неуважний до життя країни?

2. Абсолютно не змінилося! Вважаю, що хоч би якою була спільна історія, хоч якими були б останні події, усі спроби відокремитися від Росії, відгородитися — якщо не залізною завісою, то хоча б парканом «патріотизму» — є абсурдними. Звичайно, є дві різні держави, треба захищати свої національні інтереси... Але робити вигляд, що нас ніщо не поєднує, окрім географії (а такі думки зустрічаються, на жаль, в листах читачів «Дня») — не треба.

3. Заповітна мрія залишається в душі нездійсненною... Але багато було радості від спілкування з Богом та братами й сестрами у Христі. Найяскравішим з цього був відпочинок під Очаковом, неподалік від острову Березань (Чорне море). Навіть пісню склав про цей чудовий час, вона так і називається «Березань».

4. Найкращі сподівання покладаю на Господа, бо Він завжди влаштовує для нас усе найкращим чином. Сюрпризів не очікую — який же це сюрприз, коли на нього очікуєш?

5. Ольгу Герасим’юк — це надзвичайна людина і як ведуча та автор неповторного «Без табу», і як журналіст — людина, яка робить справжню богоугодну справу.

6. Формат «Пошти «Дня» влаштовує. Подобається можливість прочитати різні думки, але в той же час дещо набридає «псевдопатріотичне занудство».

7. Мені 26 років, освіта вища технічна. Раніше вам не писав, хоча «День» читаю років зо два. Член церкви євангельських християн «Нове життя». Складаю пісні, вірші, граю на гітарі. Працюю інженером.