Порятунок потопаючого...

Поки українські та російські дипломати намагаються вирішити тузлинську проблему шляхом переговорів, тривалість яких може вимірюватися роками, починають збуватися найгірші прогнози екологічного характеру. Стрімка течія Керченської протоки змиває узбережжя острова Коса Тузла.

Про затоплення Тузли поки що не заявляв жоден «нострадамус» від науки, однак стає абсолютно зрозуміло, що мету, яку нібито переслідували росіяни при будівництві дамби, буде реалізовано з точністю до навпаки. Краснодарські власті переконували, що спорудження насипу необхідне з екологічного погляду, аби уникнути розмивання берегів російського Таманського півострова. Сталося ж так, що дамба лише прискорила потік води удвічі і зараз він сягає до 10 км за годину. Екологічна катастрофа, таким чином, тепер загрожує українській території через односторонні дії росіян. Завдано шкоди, до речі, не лише прибережній зоні Тузли, а й самій дамбі. За повідомленнями російських мас-медіа, останніми днями внаслідок шторму було розмито близько сорока метрів греблі. Хоч, зрозуміло, що небезпека від течії для Тузли куди більша, аніж для дамби, оскільки остання будувалася з твердих порід. Раніше в МЗС України обіцяли в найкоротший термін з’ясувати можливі наслідки спорудження дамби. Наскільки це допоможе справі — невідомо, оскільки дуже сумнівно, що Москва визнає вину за собою.

Україні ж російська дамба коштуватиме надто дорого. «Єдине, що може врятувати Тузлу — це спорудження укріплень, аби підняти острів на 180 сантиметрів. Ці роботи обійдуться в 10 — 20 млн. гривень», — переконаний депутат Ігор Осташ, голова спеціально створеної тимчасової комісії, яка побувала минулого тижня на острові. Члени цієї комісії повідомили, що на острові є кілька каналів та озер, і якщо морська вода з’єднається з ними, то катастрофа буде непоправною.

Позавчора у Москві завершилися дводенні переговори делегацій експертів України та Росії з питань розмежування акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Про їх результати нічого досі не повідомлялося. Очевидно, з тієї причини, що зустрічі подібного роду мають проміжний характер. А тому, дуже ймовірно, що жодних поворотних підсумків московські дискусії не принесли. Хоч саме під час їх українські дипломати могли ознайомити російських колег із результатами «архітектурної» діяльності краснодарських властей. Росіяни, між іншим, так і не визнали, що на будівництво дамби було дано добро з Москви. Водночас українські парламентарії кажуть, що спорудження насипу обійшлося в $6 — 7 млн. (непоганий капітал для регіональної влади).

Висновок невтішний: поки сторони намагаються вирішити одне питання (розмежування водних просторів), з’явилося інше, наслідки якого непередбачувані. Затягування переговорного процесу вестиме до подальших ускладнень, і невідомо, з якими проблемами при цьому доведеться зіткнутися ще. Сподіватися, що котрась зі сторін піде на поступки не випадає. У двох країн досить принципові позиції, і «золотої середини» між ними бути не може: Київ наполягає на чіткому проведенні лінії кордону в Азовсько-Керченській акваторії, Москва ж бачить ці води в «безкордонному» форматі. Якраз Тузла може відіграти вирішальну роль при розмежуванні Керченської протоки. Саме тому росіяни, декларуючи відсутність територіальних претензій, досі публічно не визнали, що не піддають сумніву приналежність острова Україні.

Між тим учора Бі-Бі-Сі повідомило, що ЄС оприлюднив спеціальну заяву стосовно українсько-російського конфлікту, що виник навколо острова Тузла. ЄС привітав рішення урядів України та Росії провести переговори задля врегулювання проблеми дипломатичним шляхом. Утім, у заяві висловлено сподівання, що ті переговори відбуватимуться на засадах «поваги до територіальної цілісності і без тиску односторонніх заходів». «Якщо досягнення домовленості виявиться справою складною, то ця проблема може бути передана до Міжнародного суду в Гаазі», — мовиться в заяві. Звернення ЄС ухвалено також від імені країн, які незабаром приєднаються до цього об’єднання, серед яких — балтійські держави, Чехія, Угорщина, Словаччина, а також Болгарія та Румунія. Лише поодинокі політики в Україні досі висловлювалися на користь звернення двох держав до Міжнародного суду в Гаазі задля вирішення питання. У Росії про це взагалі не йшлося, що само собою зрозуміло. Ще в кінці жовтня в самий розпал «тузлинського диспуту» суддя Міжнародного трибуналу ООН з морського права, росіянин Анатолій Колодкін в інтерв’ю «Известиям» визнав: «Міжнародний суд ООН розглядає територіальні спори, у нього з цих проблем накопичилася значна практика... Імовірно, що за такого підходу, рішення навряд чи було б на користь Росії». Київ при зверненні до Міжнародного суду може почуватися більш упевнено, оскільки всі двосторонні документи свідчать про приналежність острова Тузли саме Україні.

Це вже не перший приклад небайдужості інших держав до вирішення питання (якщо не враховувати дещо абстрактних заяв численних зарубіжних дипломатів про «врегулювання питання на двосторонньому рівні»). Минулого тижня в Конгресі Сполучених Штатів було зареєстровано резолюцію, ініціатором укладення якої став конгресмен від Республіканської партії Курт Велдон. Для довідки — раніше він кілька разів перебував у Києві і зустрічався з керівництвом держави. Саме під час його візиту у лютому цього року було передано ноти з проханням США про відправку вояків для ліквідації наслідків війни в Іраку. Однак куди більше уваги конгресмен завжди приділяв розвитку американсько-російських відносин — Росію він відвідував чи не тридцять разів. Усе це наштовхує на думку, що його позиція мала б бути більш «проросійською». Однак Курт Велдон, а разом із ним тридцять інших конгресменів, керуючись наявними фактами й документами, стали на бік України. У проекті резолюції, зокрема, йдеться, що США визнають і продовжують визнавати свої зобов’язання щодо незалежності України. «Російська Федерація має утримуватися від будь-яких дій, що можуть порушити територіальну цілісність і кордони України», — мовиться в проекті документу. У ньому ж нагадується, що США — гарант безпеки України у зв’язку з відмовою Києва від ядерної зброї.