Суспільна гра — мода
Про світ моди — на одяг, стиль життя та ідеї, про те, чи може бути Україна модною країною, говорили у вівторок у студії «Подвійного доказу» («1+1»).
У попередньому сюжетному дослідженні журналіст, який отримав завдання пожити модно, дійшов висновку, що наслідувати моду — заняття доволі втомливе. Що для збереження комфортного стилю-ритму життя потрібно визначити основне: подобається — значить модно, чи модно — значить має подобатися. Загалом, найбільш точний відгук на наші очікування й відчуття, нами ще не розшифровано, — це й є мода.
У студії в Анатолія Борсюка та Дмитра Корчинського свої визначення моди давали українські дизайнери та стилісти, які досягли рівня впливу в світі моди, який не знає кордонів та народний депутат і представник шоу-бізнесу. Дійшли висновку, що мода на спосіб життя, на конституцію тіла, на ідеї та концепції — соціальне явище, яке відбиває еволюційний рух людства. Що в глобальному світі моди наша країна також повинна знайти своє місце, щоб стати модною. Тільки при цьому, творці зовнішнього сучасного вигляду вважають, що мода на країну формується всередині країни, а представник Верховної Ради впевнений, що «моду на Україну» треба створювати за її межами. Дизайнери та стилісти також уважають, що держава має брати участь у процесі закріплення українських творців моди на внутрішньому та зовнішньому ринкові, бо мода — частина світової гри. На що гравець зі світу шоу-бізнесу Вакарчук справедливо зазначив, що «на «Океан Ельзи» держава грошей не давала», на розкручування цього «українського бренду» за кордоном — також. Але був якісний продукт, який зробив проект запитаним і успішним.
Спільний сенс висловлених думок полягає в тому, що популярними, успішними й почутими стають лідери громадських відчуттів — у політиці, в мистецтві, в музиці, зачісках і одязі. І генератори ідей — як прикладних, так і теоретичних. Що модними вже стають українські вчені, а не лише футболісти й боксери — наші дослідження в галузі функціонування нервової клітини — світова сенсація. Але про свої досягнення потрібно знати і, як правильно було зазначено учасниками обговорення, треба вміти цим пишатися, чого ми наразі не вміємо. А чого, власне? Через те, що такий ще рівень внутрішньої свободи, задавленої незжитими комплексами та невдоволенням собою та своїм життям, чи внаслідок неправильного «формування» внутрішньої політики — в це ведучі не заглиблювалися, залишивши, вочевидь, цю тему для окремої розмови.
Усвідомлення своєї цінності й неповторності, потребу «виплеснути себе» в світ без страху бути відкинутим — все це вже є притаманним українським творцям моди, але ще не в належній мірі запитано суспільством із причин, в основному, матеріальних. Наші дизайнери та стилісти впевнені, що індустрія моди в Україні стрімко почне розвиватися з появою в країні «середнього» класу, основного споживача результату їхніх творчих зусиль. Так що діло за малим!
