Пiсля весни
Учора світ відзначив 35-ту річницю вторгнення радянських танків та військових частин країн Варшавського договору в Прагу, річницю кінця празької весни. Напередодні Всеросійський центр вивчення громадської думки провів опитування, результати якого свідчать, що 34% росіян вважають введення радянських військ у Прагу правильним рішенням. Протилежної думки дотримуються майже стільки ж опитаних — 33%, ще 33% вагалися з відповіддю. На запитання про те, що спричинило введення військ, 16% опитаних відповіли, що такі дії були необхідні для збереження соціалістичного ладу в Чехословаччині. 14% вважають, що таким чином вдалося уникнути кровопролиття та підтримати порядок у цій країні. 13% опитаних вважають, що якби радянські війська не увійшли у Прагу, то це б зробили американці. На думку 7% учасників опитування, це була злочинна агресія проти сусідньої країни і втручання в її внутрішні справи.
Ставлення чехів і словаків до спадкоємиці СРСР — Росії сьогодні потроху змінюється. Але події серпня 1968- го постійно нагадують про себе. Нещодавно суд засудив до чотирьох років ув’язнення першого обвинуваченого у справі про вторгнення — колишнього керівника державного телебачення та радіо Карела Гофмана. У ніч на 21 серпня він наказав припинити телерадіомовлення, таким чином не давши людям дізнатися, що голова Компартії Чехословаччини Александр Дубчек засудив вторгнення. Гофман подав апеляцію і впевнений, що Верховний суд його виправдає.
Знаменитий чеський хокеїст Яромір Ягр носить на майці номер «68». Як передає Бі- Бі-Сі, у нещодавньому інтерв’ю російській пресі він сказав, що це зовсім не антиросійський демарш, а просто данина пам’яті діда, закатованого комуністичним режимом.
Не дають забути про Прагу 68-го й події у світі. Окупація Чехословаччини стала одним із найяскравіших випадків застосування принципу «обмеженого суверенітету». У газеті «Правда» від 26 вересня 1968 року в статті «Суверенітет та інтернаціональні обов’язки соціалістичних країн» були викладені основи так званої доктрини Брежнєва: якщо десь ідеалам соціалізму загрожує небезпека, обов’язок комуністів — втрутитися. Сьогодні стратеги намагаються розробити доктрину, що сприяла б захисту демократії в усьому світі. Звичайно, можна проводити лише умовну аналогiю мiж подіями 1968-го у Чехословаччині та нещодавньою інтервенцією США та їхніх союзників в Афганістан, Ірак. Чехословаччину СРСР «контролював» два десятиріччя. Потім у колоса забракло сил. Сьогодні для контролю за країнами «прищеплюваної демократії» сил потрібно набагато більше, оскільки противниками «сил стабілізації» у цих країнах є люди, зовсім не схожі на Вацлава Гавела та його союзників.
