Антиностальгiя

Серед висновків, зроблених автором наприкінці монографії, читаємо про те, що підпорядкована інтересам загальносоюзного комплексу промисловість України відчувала на собі всі негативи монопольного панування державної власності. Монополізм та гігантоманія, диктат центру щодо всіх питань будівництва і розвитку підприємств і галузей, планування від досягнутого без урахування інтересів трудящих і потреб регіонів спричиняли до постійних труднощів і перекосів. Як ми нещодавно пересвідчилися під час так званої продовольчої кризи в Україні, для якої, власне, не було серйозних підстав, подібні негативні явища навіть виробили одну з рис менталітету пострадянської людини. Автор також вказує у своїй роботі на те, які значні кошти спрямовувалися на проблеми військово-промислового комплексу, що негативно позначалося на рівні життя населення України та інших республік колишнього Союзу, на становищі галузей промисловості, які безпосередньо задовольняли потреби людини. В останні роки існування СРСР зазнали краху такі широко розрекламовані програми, як житло до 2000 року, продовольча, ряд республіканських, регіональних і галузевих. Відтак з кожним роком зростала принизлива залежність трудівника від сваволі чиновників-управлінців, біднішав споживчий ринок товарів. Так зване соціалістичне суспільство зустрілося з проблемами, які пропаганда доти визнавала притаманними виключно капіталістичним економікам: безробіттям, зубожінням, всесиллям мафіозних злочинних угруповань, міжетнічними суперечностями і конфліктами. Врешті-решт спадщина, яка дісталася Україні після розпаду СРСР, поставила економіку нашої незалежної країни в критичне становище, робить один з головних своїх висновків М.Плющ — людина, яка вже в чотири роки пізнала смак і гіркоту сільської праці, а потому стала народним вчителем (зокрема, і автора цих рядків).