Сценарій перебудови Близького Сходу

Те, що було здійснено в Іраку — і, що важливіше, те, що іракці тепер здійснять з американською допомогою — визначить майбутнє однієї з основних країн Близького Сходу. Відкритий, орієнтований на ринкову економіку і мирний Ірак міг би також сприяти реформам та економічному зростанню в усьому регіоні. Але для далекосяжних змін як в Іраку, так і на Близькому Сході, напевно, знадобиться час.

Мета, що стоїть перед постсаддамівським Іраком, має чотири складові: гуманітарну, пов’язану з безпекою, економічну та політичну. Гуманітарний компонент виявився менш обтяжливим, ніж очікувалося, завдяки попередньому плануванню Сполучених Штатів і світової спільноти та швидкому, сконцентрованому й розбірливому способу ведення війни силами коаліції.

Деякі осередки гуманітарної потреби ще залишаються, але очікувана величезна криза, на щастя, не матеріалізувалася. Біженців і внутрішньо переміщених осіб відносно небагато; запасів продовольства, води й медикаментів майже достатньо або, принаймні, ситуація з ними покращується. Уряд Сполучених Штатів надав близько 600 мільйонів американських доларів через агентства ООН та неурядові організації, щоб задовольнити негайні гуманітарні потреби.

Ми також повинні відновити основний порядок в Іраку. Безпека є абсолютною передумовою для життєздатного відновлення після конфлікту; без неї люди не можуть відновити свою країну або повернутися до школи або на роботу. Усунення Саддама спричинило хвилю грабежів, беззаконня та з’ясування стосунків. Негайний пріоритет полягає в тому, щоб покласти край цьому насильству.

Крім того, міжнародні сили повинні забезпечити безпеку і виключити усі види зброї масового знищення; не допустити, щоб етнічне та релігійне напруження переросло у насильство; гарантувати, щоб жоден із сусідів Іраку не загострив вже наявну нестійку ситуацію. У довгострокових цілях ми маємо допомогти іракцям відновити їхню поліцію та військові сили для того, щоб вони могли забезпечити свою власну безпеку й захищеність, не створюючи при цьому загрози для інших.

Економічну реконструкцію точніше називають економічним відновленням. Столиця Іраку знаходиться у кращому стані, ніж очікувалося, і сучасний Ірак отримує користь із глибокого резервуара людського капіталу. На відміну від багатьох нещодавніх постконфліктних ситуацій, існує велика кількість матеріалу для роботи. Сполучені Штати виділяють понад $ 2 мільярди на підтримку перших зусиль реконструкції. Видобуток нафти повертається у своє русло в значних кількостях. Довгостроковою метою є збільшення виробництва нафти та виплата величезного неоплаченого боргу Іраку. Рішення Ради Безпеки ООН про скасування всіх санкцій — це довгоочікуваний крок уперед.

Надання допомоги політичному відродженню Іраку може стати найважчим завданням, враховуючи численні релігійні, етнічні, географічні та політичні розбіжності, які характеризують іракське суспільство. І все ж циніки та скептики помиляються. Мета Америки — такий Ірак, в якому править представницький уряд і який поважає правила закону — це не пуста мрія, особливо з погляду освіченого населення країни і значного за розміром середнього класу.

Міжнародна спільнота може усвідомити цю мету, якщо вона готова витримати до кінця і працювати з іракцями доти, доки не будуть прийняті основні принципи демократичного суспільства. Треба допомогти відповідальним іракським лідерам направити нинішнє величезне політичне бродіння у конструктивні русла.

Те, що відбувається в Іраку, безсумнівно вплине на ширшу частину регіону. Але це не вирішить долю Близького Сходу.

Важко подумати про питання зовнішньої політики, яке так займало б і притягувало світову думку, як Палестинське питання. Майже рік тому президент Джордж Буш оголосив своєю метою встановлення демократичної Палестинської держави, яка готова жити у мирі поруч з Ізраїлем. Працюючи разом з Росією, ЄС та ООН, Сполучені Штати розробили «дорожню карту», призначену для того, щоб поступово привести нас до виконання цієї мети. Поява нового палестинського прем’єр-міністра й уряду є важливою подією.

Завдання тепер полягає в тому, щоб переконати палестинців та ізраїльтян розпочати цей процес, зробити кроки до покращання ситуації зараз з тим, щоб вони могли зайнятися вирішенням далекосяжних питань за столом переговорів. Слід раз і назавжди перешкодити терористам протидіяти пошукам миру.

Але вирішення палестинського питання не усуне проблем усього Близького Сходу. Виклики, які кидає Іран, є чіткими: він виробляє зброю масового знищення та причетний до надання підтримки терору. Така поведінка зневажає норми і правила міжнародного співтовариства та ізолює Іран та його жителів. Продовження цих дій матиме наслідки. Але якщо Іран відмовиться від терору і своєї погоні за катастрофічною зброєю, він виявить, що Сполучені Штати готові переглянути відносини. Подібним чином Сполучені Штати готові відреагувати в тому разі, якщо Сирія продемонструє далекосяжні зміни у своїй поведінці.

Більш загальним питанням є відносний брак відвертості в політичних системах та економіці регіону. Дуже довго Америка терпіла «демократичний виняток» на мусульманському Близькому Сході. Поки уряди були дружніми та зміцнювали регіональну стабільність, не було жодної потреби в тому, щоб сторонні підтримували представницький уряд.

Ми пізнали жорсткий шлях, який припинив породження політичними системами обурення та екстремізму, спрямованого проти інтересів Америки, Заходу і, насправді, всього світу. Саме тому ми підтримуємо демократію та політичну реформу через «Партнерську ініціативу на Близькому Сході», започатковану держсекретарем Коліном Пауеллом у грудні 2002 р.

Закриті економічні системи також створюють небезпеку. Як роз’яснила торішня «Доповідь про арабський людський розвиток», арабський Близький Схід сильно відстає від інших регіонів у чільних заходах, включаючи індивідуальну свободу, рівноправність жінок, а також економічний та соціальний розвиток.

Дуже довго ці країни спостерігали за тим, як економічне процвітання оминає їх. Президент Буш рішуче налаштований допомогти арабам спільно користуватися перевагами економічної свободи. Розуміння його нещодавньої пропозиції про встановлення вільної торгової зони Сполучених Штатів на Близькому Сході протягом десятиріччя заклало б міцні підвалини.