Кораблі-привиди, або Моряки-заручники-2

До українського посольства в Єгипті звернулися по допомогу моряки, громадяни України, які, будучи формально вільні в пересуванні, фактично були заручниками судновласника теплохода «Аква», який через сумнівні крюїнгові агенції в Криму (Сімферополь, Керч) набрав екіпаж головним чином з громадян країн СНД. Після зустрічей українського консула з моряками посольство України було змушене направити на адресу начальника Александрійського порту листа з інформацією про те, що «теплохід «Аква», порт приписки Вонсан, прапор Північної Кореї, що зараз пришвартований до причалу 37 для навантаження цементу в мішках, відсутній в Реєстрі Ллойда та «Феар плей». Раніше цей пароплав, сказано в листі, оперував під назвою «Мербур», прапор Кампучії. В кінці серпня минулого року судно вийшло з Констанци і відразу змінило назву на «Аква», відповідно змінено було суднові документи, порт приписки та прапор. Судновласник — громадянин Туреччини Алтан Б. перебуває на борту судна. Серед іноземної частини екіпажу 8 українців, які протягом 6 місяців не отримують заробітну плату, а судновласник не погоджується списати їх з борту судна, незважаючи на те, що термін дії їх контрактів давно закінчився. Інформація, отримана від членів екіпажу, свідчить про те, що судно час від часу міняє назву навіть протягом одного року, з «Мербур» на «Аква» та навпаки. Т/х «Мербур» також відсутній в Реєстрі Ллойда та «Феар плей». Посольство про це поінформувало Міжнародну профспілку працівників транспорту (Лондон) та Нью-Йоркський центр із захисту прав моряків.

Зараз, після кількох місяців поневірянь, знущань з боку судновласника, моряки згодні були на все, щоб повернутися додому з грошима чи без грошей. Паспорт в кишені та вихід за межі порту далеко не означає можливості назавжди розпрощатися з судном, яке протягом декількох місяців було насправді для українських громадян в’язницею. Імміграційні закони забороняють виїзд іноземців з країни, якщо вони опинилися в ній без в’їзної візи. Оформлення дозволу на в’їзд в країну та виїзд може бути здійснено лише агентською компанією за згоди судновласника, а якщо в кишені дірка, то і згода судновласника ні до чого. І скаржитися нікому. Судна під сумнівними прапорами, як правило, не мають угод з Міжнародною профспілкою моряків, і єдиною інстанцією, яка вирішує все, є судновласник. А якщо він перебуває на борту судна в морі чи в портах, то навіть уряд своєї країни для нього не указ.

Ситуація здавалась безвихідною, а перспектива ще загрозливішою. За словами моряків, маршрут судна планувався по африканських портах середземноморського узбережжя і далі до портів Південної Африки. Стан судна такий, що воно в будь-який час могло розсипатися на переході в морі чи стати на вічну стоянку в одному з африканських портів і перетворитися на плавучу в’язницю для екіпажу.

Перше ознайомлення з контрактами, підписаними українцями після виходу з Констанци, привернуло увагу до суднової печатки. Всі її атрибути — розмір, малюнок, шрифт, за винятком лише назви судна та порту приписки, нагадували суднові печатки т/х «Ред Скай» та «Голд-1» та історію з підробленими судовими, вантажними документами та викраденим міжнародною морською мафією цінним вантажем — за ними, без сумніву, стояла одна й та ж «фірма».

Подальший аналіз та вивчення ситуації спонукали перевірку наявності судна в Реєстрі Ллойда та «Феар плей», звернення до Нью-Йоркського центру із захисту прав моряків та до керівництва Александрійського порту. За їх активної допомоги та завдяки юридично невідпорній аргументації посольства вдалося добитися результату: вісім українських моряків були списані з судна, зарплата їм була виплачена за весь період роботи. Доля решти екіпажу, серед якого громадяни Азербайджану, Росії та Нігерії, невідома, український консул їх захистити не може. Що робити з судном- привидом, вирішуватимуть єгипетські компетентні органи та Александрійський порт.

За місяць до того, як завершилась ця історія, посольству нагадали про існування іншого судна-привида, на цей раз начебто під українським прапором. Єгипетська фірма по обслуговуванню суден «Асьют Шипінг» надіслала лист до українського посольства на ім’я консула, в якому говорилося: «Просимо прийняти до уваги, що адміністрація Суецького каналу надала нам доручення довести до відома власника, фрахтувальника та оператора судна «Гонка», що вони повинні перерахувати 49 тис. 648 дол. 95 центів на рахунок адміністрації Суецького каналу як сплату за буксири, водолазів та засоби вогнегасіння, що використовувались при гасінні пожежі на судн» «Гонка». Просимо прийняти до уваги, що адміністрація Суецького каналу може вживати юридичні кроки до суден цього класу».

Історія з «Гонкою» трапилась майже два роки тому. Судно під такою назвою з 83 громадянами Шрі-Ланки дійсно горіло у вересні 2001 року в порту Суец; дійсно витрачені кошти на рятувальні роботи та гасіння пожежі, але навіщо намагатися зараз вдруге прив’язувати його до України? Тоді загинуло троє, один пропав безвісти. Українських дипломатів терміново викликали до порту Суец. По телефону їм повідомили від агентської фірми, що маленький катер довжиною 14 метрів, в якому один на одному сиділи майже 100 шріланкійців і який начебто через океан дійшов з Коломбо до Суецу, насправді є знаряддям «української мафії». Інформагентства і телекомпанії всього світу оголосили, що знайдено справжніх винуватців нелегальної міграції в Європу.

Під час розслідування в Суеці в присутності компетентних органів, адміністрації порту і Суецького каналу консул, за плечима якого більше як 10 років морської служби, ознайомився з судовим свідоцтвом, на підставі якого «Асьют шипінг» взяла катер на обслуговування, і не зміг приховати свого здивування. Це був навіть не оригінал, а ксерокопія бланку свідоцтва про право власності на судно. Записи було зроблено «курячим» почерком, з помилками, робились вони на підчищених чи зафарбованих місцях, а печатка проставлена в кращому випадку... монетою! Була зроблена заява про підробку судового документа та про те, що адміністрації Суецького каналу і агентським компаніям чудово відомо, що інспекція Головного державного реєстратора України видає всі судові свідоцтва лише у друкованому вигляді.

В ході розслідування на прохання українських дипломатів була здійснена перевірка, чи проходило це судно Суецьким каналом з півночі на південь, тобто з Чорного та Середземного морів до Червоного. Виявилось, що не проходило. Виглядало, ніби катер з українського порту міг пройти Атлантичним та Індійським океанами навкруги Африки, щоб в Коломбо взяти на борт більше ніж 80 нелегальних мігрантів! Належні роз’яснення посольство надіслало в ЗМІ, і здавалось, питання закрите раз і назавжди. Під час брифінгу в МЗС України представник прес-служби повідомив, що, згідно з Головним реєстратором флоту України, згаданого катера у реєстрі суден України немає. Перевірка показала, що не існує і власника, зазначеного у підробленому документі.

Цілком зрозуміло, що за умов відсутності судновласника, фрахтувальника чи оператора відповідальність та витрати за все, що трапилося, має нести «Асьют шипінг». А робити цього не хочеться. Але спробувати прив’язати витрати до якогось іноземця, який, можливо, і не пам’ятає, чи він заборгував, чи навпаки, не вийшло.

У відповіді на адресу «Асьют шипінг» з копією адміністрації Суецького каналу відзначалося, що «ні Україна, ні Посольство України не мають ніякого відношення до судна, що згоріло у Суеці 26 вересня 2001р.» Надсилаючи при цьому ксерокопію підробленого свідоцтва та зразок дійсного суднового свідоцтва, посольство ще раз загострило увагу «Асьют шипінг» та адміністрації Суецького каналу, що українські суднові свідоцтва друкуються, засвідчуються відповідною печаткою, а не пишуться від руки.

Ці два випадки — з одного ряду. Ті, хто стоїть за кораблями- привидами, в погоні за прибутками намагалися зробити це за рахунок прав та інтересів фізичних осіб України та іміджу нашої держави. В цих конкретних ситуаціях — не вдалося. Але висновки треба зробити всім. Україна, як виглядає, набула слави слабкої морської держави і слабкого захисника своїх громадян. В умовах зростаючої загрози міжнародного тероризму кораблі-привиди в світовому океані можуть бути носіями та перевізниками не лише наркотиків чи викрадених вантажів, нелегальних мігрантів, а й значно небезпечніших осіб. Питання фрахту суден, найму команд, документування суден та вантажів тощо вимагає державної уваги і посиленого контролю. І робити це слід невідкладно.