«Недалеко від Куликовської битви»...
Інтерпретації Великої ВітчизняноїАле цього року травень видався на диво теплим, що змусило багатьох телеглядачів віддати перевагу активному відпочинку і роботі на дачних ділянках перед телепереглядом. Про це свідчить хоч би те, що з десятка опитаних постійних експертів «Дня» телевізор дивилися тільки одиниці. Та й то — лише деякі фільми і програми. Можливо, таке ставлення до телебачення пояснюється ще й тим, що традиційно в День Перемоги ми бачимо в мережі телеканалів одні й ті ж фільми. Прем’єр — мінімальна кількість. Сьогодні «День» звернувся до експертів із запитанням:
- Наскiльки наповнення вiтчизняних телеканалiв у День Перемоги вiдповiдало значущостi цiєї подiї?
Сергій БУКОВСЬКИЙ, режисер-документаліст:
— Крім фільму «Зірка» по «1+1», з телепоказу мені нічого не запам’яталося. Якщо говорити про сам фільм, то це приклад дуже професійної і якісно зробленої роботи. Інша річ, що я не бачив стару «Зірку», але мені здалося, що римейк дещо американізований. На місці сучасних героїв міг би бути Білл або Джон, і від цього нічого б не змінилося. Напевно, ми дивимося військові фільми тому, що наші перемагають. Утім, це міцно зроблене кіно. Момент, який мені дуже не сподобався до знайомства з цим фільмом — поширена сьогодні практика, коли фільм представляє продюсер. Зрозуміло, що Карен Шахназаров — повноправний представник цієї картини та її ініціатор. Але виникає запитання: чому про чудового режисера Миколу Лебедєва пригадали через кому? Це ріже слух.
Володимир ВОЙТЕНКО, професор, доктор медичних наук:
— Оскільки у мене є невеликий життєвий досвід, пов’язаний з війною, то я і сам можу щось пригадати про ті часи. У значенні якості телепродукту для мене найбільш цікавим був телеканал «ТЕТ», який часто показував документальні фільми тих часів. Що стосується інших каналів, то мені здалося, що вони просто святкували День Перемоги. Йдеться швидше про антураж без того трепету, який цей день викликає у мене. Я, звичайно, розумію, що у людей, які не мають власного досвіду, ця війна знаходиться недалеко від Куликовської битви. Хоч і не можу сказати, що це нормально.
Євген ЯКУНОВ, перший заступник головного редактора газети «Київськi Вiдомостi»:
— Мені дуже сподобалося, що до Дня Перемоги телеканали показували не тільки вітчизняні фільми, але й американські — «К-19», «Врятувати рядового Райана». Ці фільми показали, що перемога у війні — це наша спільна справа, і якимось чином помирили нас з американцями. Я розумію, що дивитися старі фільми типу «Небесного тихоходу» для старшого покоління — ностальгія. Але я не думаю, що ці фільми сьогодні «спрацьовують». А коли ще кожного року йде одне й те саме, то це ще й важкувато сприймати. Американський фільм «К-19» — не про Другу світову війну. Він, скоріше, про героїзм радянських людей. Моя 13-річна дочка після фільму «К-19» дуже здивувалася, що зовсім нещодавно американці були нашими ворогами. Тобто для підростаючого покоління розмова про образ німців як ворогів уже взагалі не йде. А соціологічні опитування у ранкових ефірах на тему «святкувати — не святкувати?» або «чому ми вважаємо німців ворогами?» — просто не дискусійні.
