Податки: хто знайде, а хто втратить

У четвер Верховна Рада мала вже вкотре спробувати продемонструвати свою мудрість і зрілість, прийнявши чи відхиливши закон про податок на доходи фізичних осіб. Коли верстався номер, ми дiзналися, що це невiдкладне питання перенесено на травень, хоча закон слід було прийняти вже давно. Щоб прискорити вихід зарплати з тіні, покращити добробут громадян, як працюючих, так і пенсіонерів, запустити і розширити внутрішній ринок. Заступник держсекретаря Мінфіну Олександр Свирида, коментуючи ситуацію «Дню», сказав: «Цей закон через певне гальмування законодавчого процесу назрів і перезрів. Об’єктивно його потрібно було прийняти ще два-три роки тому. Його прийняття істотно поліпшить ситуацію, оскільки у перехідний період діятиме низька ставка оподаткування — 13%. Сьогодні важко передбачити, чи приймуть цей закон у третьому читанні вже 17 квітня. Там є кілька проблемних моментів. Це якраз ті статті, що і були перенесенi на третє читання. Проте й сьогодні ще незрозумілою залишається доля так званого податкового кредиту, який запроваджує цей законопроект. Йдеться про те, що до нього громадянин зможе віднести свої витрати на охорону здоров’я і частково на освіту, зменшивши таким чином оподатковувану суму. Розрахунки щодо цієї пропозиції примушують нас замислитися над тим, коли цю норму можна буде запровадити. Початок її роботи слід вибрати дуже точно. Тому що в перший рік усе буде нормально. А ось наступного люди почнуть вносити ці витрати до своїх декларацій. Цифру вже приблизно пораховано — 4,2 мільярда гривень. Це може призвести до бюджетного провалу. Безболісне впровадження цієї норми можливе лише одночасне зі стрибкоподібним зростанням заробітної плати. Але якщо такої динаміки не буде, тоді можуть виникнути проблеми. Під сумнiвом і пропозиція щодо ліквідувацiї пільги. Їх надавали переважно працівникам силових структур. Наша позиція — пільг не повинен мати ніхто».

Як ставляться до всіх цих податкових колізій парламентарії? Народний депутат Володимир Авраменко, колишній керівник одного з найбільших концернів української харчової промисловості (АВК), не розуміє керівництво тих підприємств, які використовують для ухилення від оподаткування переведення своїх співробітників у статус підприємців для роботи на єдиному податку, причому ці люди, на думку Авраменка, залишаються соціально незахищеними і відчувають себе ущербними. Зі слів народного депутата, новий закон цю проблему вирішує, оскільки з новими ставками нема сенсу так чинити. Зменшуючи прибутковий податок, упевнений Авраменко, ми забезпечуємо фактичне зростання зарплати людей. Оскільки всі кошти, що вивільнилися від сплати відрахувань з фонду оплати праці, підприємства спрямують на збільшення зарплати. Так вчинять усі розумні господарники і господарі — принаймні так гадає В. Авраменко.

Співголова робочої групи з питань закону про податок на доходи фізичних осіб народний депутат Віталій Хомутинник («Регіони України») вважає, що зниження ставки оподаткування з цього податку до 13% (сьогодні діють чотири диференційовані ставки — 10, 20, 30 і 40 відсотків) — це «максимальне зниження, яке на сьогодні можливе», зважаючи на доходи і витрати бюджету. У розмові з «Днем» В. Хомутинник уточнив, що ця ставка діятиме тільки в перехідному періоді — до 2007 року, тобто протягом трьох років. Після цього набуде чинності 15-відсоткова ставка податку. За цей час, сказав депутат, велика частина заробітних плат, яку виплачують сьогодні у конвертах, в обхід оподаткування, вийде на поверхню.

Щоправда, великої впевненості в цьому у народних депутатів усе ж немає. «Ми не малюємо собі ілюзій, що після зниження ставки все відразу стає добре, — говорить Хомутинник, — але у нас є чітке бачення подальшої політики». На його думку, для того, щоб велика частина доходів вийшла з тіні, слід одночасно ввести в дію три закони, що знаходяться сьогодні в роботі. Крім вищеназваного, це закон про єдиний соціальний податок, який замінить чинні сьогодні нарахування у фонд оплати праці підприємства (39,5%). За його допомогою збиратимуть гроші до Пенсійного фонду, фондів зайнятості і соціального страхування. Якщо знижується прибутковий податок, то слід переглядати у бік скорочення і ці відрахування, вважає депутат. Передбачається всі названі фонди об’єднати на базі пенсійного і знизити нарахування на фонд оплати праці в середньому на чотири відсотки — це те, що сьогодні реально, пояснює Хомутинник. Розробляють таку шкалу, яка буде зворотно пропорційною нарощуванню фонду оплати праці. «Чим вищий рівень заробітних плат, тим менша шкала, — говорить депутат. — Наприклад, починаючи від 37,5% на першому етапі і до 32%, якщо зарплата виходить на 800 гривень, і далі є можливість при зростанні зарплати знижувати нарахування до 25%».

Це зумовлене тим, розповідає Хомутинник, що сьогодні є максимум зарплати, яка з’являється на світло. Якщо людина заробляє понад 1700 гривень, то їй слід платити 40% від свого доходу і фактично стільки ж має заплатити до бюджету з її доходу підприємство. Тому в країні такі доходи показують дуже небагато осіб. Хоч ні для кого не є таємницею, що насправді таких зарплат не так уже й мало. У цьому практично «мертвому» податковому діапазоні передбачається, зі слів Хомутинника, ввести пільговий механізм.

На відміну від О. Свириди, Хомутинник вважає, що для запровадження податкового кредиту найкращим часом є 2007 рік, коли ставка оподаткування фізичних осіб підвищиться з 13 до 15% і стане хорошим компенсатором для можливих втрат бюджету, пов’язаних із введенням цієї прогресивної пільги.

Співголова робочої групи також повідомив про введення так званої соціальної пільги з податку на доходи фізичних осіб. Вона практично замінить нинішній неоподатковуваний мінімум (17 грн.) і поширюватиметься на людей, які заробляють менше за прожитковий мінімум. І становитиме 50% мінімальної зарплати, тобто 92,5 гривні. Логіка тут, вважає Хомутинник, у тому, що згодом цю соціальну пільгу потрібно збільшувати спочатку до мінімальної зарплати, а потім поступово доводити її до мінімального прожиткового мінімуму, оскільки не можна брати податок з людини, яка заробляє тільки на виживання. У законі прописано етапи, за якими цю соціальну пільгу підвищуватимуть: від 80% і до 100% мінімальної зарплати.

Водночас кожну цифру тут слід ретельно прорахувати. Загальний фонд оплати праці в Україні — 75 мільярдів гривень. Згідно з нинішнім законодавством податки становлять 11,5 мільярдів гривень. За варіантом робочої групи при сьогоднішній мінімальній зарплаті (185 грн.) податки становитимуть 10,7 мільярда. Сума втрат, за різними даними, становитиме від 500 — 700 мільйонів гривень у перший перехідний рік. Серед компенсаторів можливих бюджетних втрат, зі слів народного депутата, розширення бази оподаткування, що викликає чимало суперечок. Зокрема, йдеться про оподаткування депозитів фізичних осіб. Хомутинник вважає, що в Україні ще не готові оподатковувати цей вид заощаджень. Річ у тому, що аналіз свідчить про тенденції до інтенсивного зростання цих внесків. Проте вони становлять в Україні всього 8,5% ВВП, тоді як у європейських країнах внески населення у банківську систему, а отже, в економіку, сягають 50 — 60% ВВП. При цьому доходи від депозитів там оподатковуються. Але, як бачимо, говорить Хомутинник, для Європи цей податок органічний, там банкам повністю довіряють, до банків несуть гроші, незважаючи на те, що за депозитами отримують усього 2 — 3% річних. Там депозити є не засобом накопичення, а лише можливістю для зберігання заощаджень і засобом платежу через електронні картки. Тоді як у нас рівень довіри до банків почав зростати тільки протягом останніх років, і цю тенденцію необхідно зберегти і підтримати. Швидше за все, буде прийнято компромісний варіант: оподатковувати депозити не за загальною ставкою, а в розмірі 5%.

Тривають суперечки і навколо оподаткування дивідендів. Зокрема, висловлюється думка, що дивіденди — це чистий прибуток підприємства, податки з якого (у розмірі 30%) вже сплачено. Висловлюється побоювання, що у разі оподаткування дивідендів (а це 400 млн. грн. щорічно) вони просто підуть у «тінь» або «перепливуть» на зарплату власнику, внаслідок чого поменшають суми, оподатковувані податком на прибуток.

Досі у народних депутатів немає остаточних рішень щодо оподаткування подарунків і спадщини. Якщо йдеться про батьків і дітей, близьких родичів, то і подарунки, і спадщина повинні оподатковуватися за низькими або взагалі нульовими ставками. Фактично, якщо діти отримали від батьків одну квартиру чи машину, то це не оподатковуватимуть. А ось уже акції підприємства чи якісь капітали, то доведеться платити на загальних підставах.

Політичним питанням, яке повинен вирішити уряд, є скасування пільг з податку на доходи громадян для працівників силових відомств, судів і прокуратури. Ціна цієї пільги — понад 600 мільйонів гривень. Ці втрати бюджету дуже непросто компенсувати. Але треба вимагати рівності всіх перед законом. Водночас у парламенті хочуть провести такий закон, на який не буде накладене вето Президента. Тому ще на етапі обговорення депутати, зі слів Хомутинника, намагаються прибрати всю шорсткість цього закону. Закон уже проходить понад вісім років, і нікому не хочеться починати все з початку. Якщо розгляд законопроекту у третьому читанні перенесуть із 17 квітня далі, то, як вважають у робочій групі, зірвуть усю програму Податкового кодексу, оскільки закон про податки з фізичних осіб — найсиріший. Якщо його своєчасно прийняти, то наступним буде податок на додану вартість, а в червні вже планують приймати Податковий кодекс, багато розділів якого вже практично готові. До того ж, зрив прийняття закону на цьому пленарному тижні не дозволить розраховувати бюджет 2004 року на новій податковій базі.

Крім того, у парламенті є кілька законопроектів про податкову амністію. Проте відповідний закон приречений, вважають експерти, на гострі політичні дебати.

Про те, що говорять про податки, — у матеріалах наших кореспондентів із регіонів.

КОМЕНТАРI

Михайло БЕРЕЖНЮК, перший заступник начальника Державної податкової інспекції у м. Чернівці:

— Від зменшення ставок оподаткування виграють усі платники податків. Водночас планується спростити механізм оподаткування, розширити базу, збільшити обсяги обігових коштів підприємств. Сьогодні чимало категорій платників податків — фізичних осіб — користуються найрізноманітнішими пільгами, але особисто я є прихильником їх заміни адресною допомогою тим, хто її справді потребує. Переконаний, що за нинішніх умов це найкращий спосіб підтримати цих людей та збільшити надходження до бюджету. Я сподіваюся, що запропоновані зміни будуть законодавчо закріплені в Податковому кодексі вже в першому півріччі нинішнього року — відступати нема куди, тому що бюджет 2004 року необхідно ухвалити на новій податковій базі.

Юрій ДУМАНЧУК, виконавчий директор Сумського територіального відділення Асоціації платників податків України:

— Сьогодні наша податкова система не заохочує інвестиції в економіку. Приміром, був би у мене мільйон, що лежить у швейцарському банку. Набагато спокійніше просто отримувати від нього гарантований дохід, ніж ризикувати. Скажімо, вкладу я його у підприємство, ставши одним зі співзасновників. Це автоматично потягне за собою зміни в статутi цього підприємства, а лише за їхню реєстрацію у нотаріуса я повинен віддати відсоток, а це — цілих 10 тисяч. За що? Але навіть не це головне. В Україні немає закону, який би захищав інвестора. Законопроекти з оподаткування підприємницької діяльності, як і раніше, носять швидше фіскальний, а не стимулюючий характер. Зменшення ставки оподаткування — ще занадто мало для того, щоб справді підвищити ефективність підприємницької діяльності. Тому починати слід зi стимулювання інвестицій в економіку. Лише тоді, коли гроші буде вигідно в неї вкладати, вони повернуть в державу.

Віктор ШЕМУДА, економіст, директор малого підприємства (м. Тернопіль):

— В Україні потрібно змінити правила гри на податковому полі в цілому. Маю на увазі гарантовану законом (не на словах, а на ділі) недоторканість приватної власності, а також зміну податкової ідеології. І головне тут не стільки зниження податків, як їх диференціація. Хоча б так, як це вже давно є у сусідній Польщі, де суб’єкти підприємницької діяльності розділені на кілька типів: мікробізнес, малий, середній, корпоративний бізнес. Усі вони мають різні відсотки бюджетних відрахувань. До того ж сплачують їх раз на рік, а не щоквартально, як у нас. Відтак менше бюрократії, а підприємства не відчувають такого, як у нас, дефіциту обігових коштів... Адже, мало хто у нас насправді зрадіє податковій амністії і, гадаю, ніхто особливо не поспішатиме з нею. Для початку поряд із задекларованим низьким (2%) «реєстраційним» збором мусять бути ще й якісь вельми привабливі умови (програма!) вкладання амністованих коштів. Інакше який сенс світитися й ризикувати.

Богдан МАКОВЕЦЬКИЙ, приватний підприємець (м. Львiв):

— Розмови щодо нового податкового законодавства точаться у Верховній Раді вже давно. І це, можливо, тому, що самі народні депутати, серед яких чимало (якщо не більшість) власників потужних бізнесів, не зацікавлені у прозорому і чесному підприємництві. Адже ні для кого не секрет, що на долю тіньової економіки у нас припадає аж 40-60 відсотків. Тобто багатьом вигідно ловити рибку у каламутній воді — більше спіймаєш. І тому податкова реформа — це, на мою думку, питання подальшого соціально-економічного розвитку України. Не зробимо цього — й надалі процвітатимуть ділки від бізнесу, а також ті підприємці, які через високі податкові ставки просто змушені ховати свої прибутки. І якщо справді до літа всі нові податкові закони будуть прийняті та схвалені парламентом, то, мені здається, цій країні буде легше дихати. При цьому так звана податкова амністія мене, як представника малого бізнесу, абсолютно не хвилює. Великий, олігархічний бізнес, які б йому у нас не обіцяли і не гарантували привілеї, своїх капіталів в Україну не поверне. Отже, на мій погляд, для більшості українців ця тема не є актуальною. Людей, мені здається, більше хвилює те, яким чином, скажімо, державний службовець (або митник, суддя, прокурор чи міліцейський начальник), у якого місячна зарплата становить 300-500 гривень, зміг збудувати (купити) котедж за 200 тисяч доларів, придбав авто за 100 тисяч доларів, носить костюми від Версаче, ходить в черевиках від Гуччі. Пам’ятаєте, не так давно один російський шпигун погорів в США на тому, що купив собі будинок вартістю 100 тисяч доларів. Глибоко переконаний, якщо і у нас навести в цьому плані порядок із податковим декларуванням витрат, то й у цілому здоровішою стане суспільна атмосфера в Україні.

Борис ПАЛАТНИК, заступник начальника відділу виставок Вінницької торгово-промислової палати:

— Сподіваюсь, що завдяки новому законодавству знизиться податковий тиск і тоді наша промисловість зможе вийти з тіні. Зараз через непомірні податки вона ховається — це відчутно і не вигідно. Якщо податковий прес дійсно послаблять, то завдяки виходу капіталів на світло, збільшаться надходження в бюджет, а отже поліпшиться соціальне забезпечення громадян. Я в цьому зацікавлений як майбутній пенсіонер. Зрештою, і підприємствам буде простіше працювати.

А податкова амністія вигідна тим людям, які брали кредити під час перебудови, коли був хаос. А також злісним неплатникам податків. Моя структура їх платила весь час, коли багато хто їх уникав, і тепер вже якось неприємно, що я і мені подібні платники залишимось «в дурнях».

Олександр РУДЕНЬКИЙ, голова правління ВАТ «Біомедскло» (м. Житомир):

— Те, що до цього часу в Україні не проведена податкова реформа, — це злочин перед народом. Пропозиції першого віце-прем’єр-міністра Миколи Азарова щодо суттєвого зниження ставок основних податків вважаю абсолютно правильними. Треба їх зробити хоча б такими, як у Росії, і тоді ми зможемо підвищувати рівень нашого економічного розвитку до стандартів передових країн. Стосовно окремих моментів, то я б дуже хотів, щоб був знижений податок на заробітну плату, оскільки зараз наше підприємство повинно перераховувати до державної казни стільки ж, скільки виплачує своїм працівникам. А податкова амністія, яка передбачає відміну на певний термін штрафних санкцій, потрібна і повинна піти на користь народу. Нехай хтось, хто свого часу заробив багато грошей і залишив їх за кордоном — такі були закони і ситуація в державі — вкладе їх в якусь справу вдома. Відтак ці гроші запрацюють на країну та її добробут. Я вважаю, тому, хто поверне 10 мільйонів доларів, я б поставив в місті чи селі, де він народився, погруддя, а тому, хто поверне 100 мільйонів — позолочений пам’ятник.

Василь ОСАДЧИЙ, перший заступник міського голови Хмельницька:

— Діюче податкове законодавство гальмує розвиток суспільства, це однозначно. Зокрема, зависокий прибутковий податок з громадян спричинив до «подвійної» бухгалтерії. Виробництво заганяють у «тінь». Я впевнений: від зниження ставки цього податку виграють усі. Ось приклад з нашого місцевого життя: зменшили збір з приватних таксистів удвічі — від 100 до 50 гривень. Відтоді минув місяць, та надходження збільшилися чи не вдвоє. А розмови про повернення вивезених за кордон капіталів уже, як кажуть, оскомину набили. Давно вже час «амністувати» ці шалені гроші. Змирившись з тим, що перший мільйон мало кому вдалося нажити чесним шляхом, сповнимося надіями, що, повернувши гроші додому, мільйонери інвестуватимуть українську економіку. Однак «реєстраційний» збір у два відсотки від амністованої суми, вважаю, дуже символічний. Якщо він навіть становитиме п’ять відсотків, то це не позначиться на декларуванні заможними людьми своїх іноземних капіталів. Чи є такі люди у Хмельницьку? Гадаю, що є. Місто — не з бідних.

Віктор ЛЯХОВЕЦЬКИЙ, директор підприємства «Вінницяхліб»:

— Наше підприємство державне. Тому ми не можемо приховувати податки. Але я вважаю, що при нинішньому податковому законодавстві працювати неможливо. Воно робить нас голими й босими. Тому від нового Податкового кодексу чекаю надання нормальних умов для розвитку підприємства. Було б добре мати, як і за кордоном, помірковані податки, які б давали можливість працювати прозоро: не тільки відмовитись від зарплат у конвертах, а й щоб після сплати податку у підприємців залишались гроші на розвиток їхнього виробництва. Вже 10 років про це всі говорять, але нічого не роблять. Добре було б, якби нове законодавство передбачило повернення вивезених за кордон коштів, щоб вони працювали тут, а не в інших країнах.

Олександр ДУДКО, президент Спілки підприємців і роботодавців Криму:

— У нас величезні гроші замість бюджету йдуть чиновникам — за право підприємців дихати, працювати та взагалі жити… В цьому плані механізм податкової амністії, яку передбачається ввести одночасно з прийняттям Податкового кодексу, звичайно, потрібно вітати. Але в ньому дещо насторожує механізм легалізації за сміхотворно малу плату в два відсотки. У мене немає нелегальних капіталів, які потрібно легалізувати, а якби були, то, як будь-яка людина з головою, я вважав би за нерозумне цим не скористатися. Можу передбачити, що такий шанс не упустять багато хто з тих, у кого нічого амністувати, але є схильність обманювати державу. Їм залишається знайти кілька тисяч, які можна було б прокрутити через закордон і сплатити як ці два відсотки, щоб отримати довідку про податкову амністію на гроші, які, можливо, з’являться в майбутньому.

Фелікс КОБРИНСЬКИЙ, голова регіонального представництва Одеського координаційно-експертного центру об’єднань підприємців України:

— Гроші наших підприємців давно вже повернулися в цю країну і працюють на її економіку. Той, хто в період інфляції перевів кошти за кордон, повернули їх в Україну ще в 90-х роках у вигляді інвестицій у спільні підприємства. А ті гроші, що лежать мертвим тягарем і ще не вкладені в справу, належать або криміналiтету, або чиновникам, що обкрадають бюджет. Якщо досі у них не з’явилася можливість їх легалізувати, то новий закон їм у цьому допоможе. Хоч, на мій погляд, тіньові та кримінальні капітали — це, як кажуть у нас в Одесі, дві великі різниці. Розмова про гроші, отримані від торгівлі людьми, наркотиками, зброєю, повинна вестися в рамках не податкового, а кримінального кодексу. Закон про податкову амністію потрібно було приймати ще в середині 90-х, коли економіка мала гостру потребу в інвестиційних вливаннях. Сьогодні ж він має чисто популістську мету. Ніхто, крім кримінальних чиновників і податкової, від нього не виграє.