Чоловічого шовінізму в Україні не існує
На жаль, чим вищою стає цивілізація, тим стрімкіше падає духовність людей. Віддаляючись від природи, ми втрачаємо здорове моральне начало й забуваємо, що людина приходить у цей світ, щоб збудувати дім, посадити дерево й виростити дітей. Свого часу першого космонавта Юрія Гагаріна запитали:» Що для нього найголовніше в житті?» Всі очікували, що Юрій Олексійович відповість — політ у космос, але він розчарував i дещо шокував присутніх, сказавши коротко: ДІТИ. Скажіть, чи багато хто зараз із відомих людей, із сильних світу цього, та й не сильних, скаже, що головна мета їхнього життя — виростити здорових і вихованих дітей.
Якісь ми стали не ті. У кожному, хто не думає так як ми, вбачаємо непримиримого ворога, якого треба знищити за будь-яку ціну. Підкреслюю: не перемогти в чесній конкуренції, а розчавити. Те, що політики «дубасяться» між собою, ще можна зрозуміти. Головне, щоб ми масово не втягувались у їхні «розборки». Час від часу мусіюється питання нацменшин, хоча в Україні щодо національних меншин держава створила найгуманніші у світі закони такі, що скоро українці будуть відчувати себе меншиною. Та цього нам замало. Останнім часом інтенсивно роздувається так зване «жіноче питання»: ніби українські мужчини вибудували для себе зручні правила гри, а жінкам відвели другорядну роль. Хоча, щиро кажучи, чоловічим шовінізмом в Україні й не пахне. Міфи про меншовартість жінок видумують «недолюблені», а тому й озлоблені жінки. У цієї категорії жінок амбіції не співпадають з реальними можливостями, їхнє «его» за розмірами більше за Кафедральний собор св. Петра. Поділ за статевою ознакою на своїх і чужих — це не жарти… І до хорошого це не приведе.
Що, в нас мало жінок, що досягли успіху в бізнесі й керують солідними фірмами, банками? Згадаймо «Артеміду», «Правекс-Банк», біля керма яких стоять жінки. У політиці теж ніхто не перешкоджає прекрасній половині самореалізовуватись і у жінок рівні права з чоловіками. А чому до цих пір жінка в Україні не стала Президентом чи прем’єром? Мабуть, немає достойних…Багато хто заперечить:«А як щодо Юлії Тимошенко?» Її називають єдиним «мужчиною» серед українських політиків. Та саме тому їй не дуже світить президентство чи прем’єрство, бо втрачає жіночий шарм і жіночність. Нинішня влада багатьом не до вподоби, але це не значить, що треба занадто зациклюватись на боротьбі й перестати усміхатись. Боротьба не має ставати стилем життя. Або чи можна, наприклад, «сварливу» Наталію Вітренко порівняти з Індірою Ганді й Беназір Бхутто. Останні, керуючи країнами, не забували, що вони жінки й матері.
Знаєте, стає моторошно, коли жінка починає асоціюватись з поняттями: роздратованість, гнів, лютість, крик, лайка, злоба. Нинішній час екстремальний. Відбувається селекція: слабкі стають ще слабкішими, а сильні — сильнішими. І тут стать не має ніякого значення, бо в кінці кінців переможуть професіонали. І дуже хотілось би, щоб і серед чоловіків, і серед жінок ставало все більше людей, які істерично не галасують, а просто з кожним днем стають кращими зовнішньо й багатшими внутрішньо. От тоді всіх нас чекає світле й щасливе майбутнє.
А тим, хто намагається посварити чоловiкiв і жінок, корисно нагадати: ми варті одне одного. Так давайте ЛЮБИТИ одне одного, народжувати й разом виховувати дітей, будувати хати, садити дерева, а не воювати.
